Лариса Ніцой, письменниця

Малесенька кав’яренька. За барною стійкою власник.
– Доброго дня!
– Здравстуйтє, – відповідає.
– Зробіть, будь ласка, каву.
– Сєкундочку.
І тут мій погляд зупиняється на маленькій урночці на прилавку для чеків чи паличок для кави. Сміюся:
– А що це ви російською розмовляєте, а написано «сміттярничок»? Ще й зі смайликом ))
– У мєня всьо на украінском. Вот посмотрітє: вивєскі, рєклама, мєню. Долга думал, как будєт «муссорнічєк». Получілось «сміттярничок».
– Та класно вийшло! – усміхаюся далі, – але чому? Чому ви написали українською, ви ж російськомовний? Що Вас наштовхнуло?
– Нууу, просто я всю жизнь по-русскі разговарівал. Но я счітаю, что в Украінє всьо должно бить на украінском…

Ви питаєте, чи є російськомовні патріоти. Є! Ось перед вами. Російськомовний патріот ніколи не буде проти української мови, а навпаки – підтримуватиме.

Джерело: Larysa Nitsoi

БЕЗ КОМЕНТАРІВ