Лариса Ніцой, письменниця

Цього року на «Євробаченні» буде спекотно.

Я не дивлюся різні музичні шоу. Не скажу, добре це, чи погано. Не дивлюся. Окрім «Євробачення». Я дивлюся і активно вболіваю спочатку за український відбір, а потім під час європейського фіналу.

Для мене «Євробачення» – це як чемпіонат світу з футболу. Кожного року ми з рідними (жіноча половина) збираємося разом, дивимося, переживаємо. Тримаємо кулачки. Отак, як вболівальники з футболу готуються до перегляду гри, закуповуючи чіпси, пивко, рибку тощо, ми готуємося до перегляду пісенного конкурсу, запасши улюблені смаколики. Мій чоловік дивиться іронічно-поблажливо на наші дівчачі приготування й передпереглядовий трем, однак у день трансляції, після закінчення змагання, коли відкриваються лінії для голосування, в останній момент, перейнявшись нашими переживаннями, буває теж тягнеться по телефон, щоб проголосувати.

Українцям за Україну голосувати не можна. Це коли конкурс уже відбувається загальноєвропейський. Але можна за іншу країну-учасника. Цікаво було спостерігати протягом багатьох років історію голосування між Україною і Московією. Організатори європейського конкурсу помітили таку закономірність, що між країнами-сусідами, або країнами-друзями утворюються такі собі блоки. Ці країни віддають один за одного свої голоси не залежно від рівня виступу. «Тупо» один за одного. Наприклад, як Україна завжди голосувала за Московію, віддаючи їй найвищий бал, байдуже, що сподобався насправді виступ іншої країни. Такі самі блокові голосування можна було спостерігати й між іншими дружніми країнами. Через це організатори, поділивши змагання на півфінали, намагалися країни розбити так, щоб ті, які підтримують один одного, потрапили в різні півфінали і не могли один за одного голосувати.

Так от, цікаво було спостерігати за історією голосування між Україною і Московією протягом усіх років. Україна віддавала Московії завжди найвищий бал. Московія Україні років ще так 10, 9, 8, 7 тому теж віддавала високі бали. А потім щось невловимо змінилося з боку Москви. Ми їм найвищий – 12, а вони нам – посередній, а то й відверто низький. Приходить наступний рік. Нове змагання між країнами. Ми Московії знову найвищий, а вони нам знову посередній, а то й низький. Так продовжувалося кілька років поспіль, поки не почалася війна. Зараз, озираючись назад, ми аж тепер збагнули таку зміну в їхній поведінці, бо в їхньому суспільстві вже пішли процеси формування ворожості до України і це підсвідомо відобразилося на їхньому голосуванні на пісенному конкурсі. Тоді ми ще не розуміли, чому так. Ми бачили цю несправедливу закономірність, і вже починали заводитися ще напередодні конкурсу: знову оголосять голосування – і знову Україна проявить себе як хо*х*лян*дія. Вони нам дулю – а ми їм усе.

Під час «Євробачення» можна відслідковувати відголосок таких собі геополітичних процесів. Наприклад, у світі через дії московитів посилилася напружена військова обстановка – і на конкурсі несподівано перемагає серйозна пісня Джамали. Чому несподівано, адже голос і пісня сильні? Бо конкурс розважальний, а пісня серйозна, що неформатно для цього конкурсу. Однак вона перемагає, бо підспудно протистоїть терору московитів. Ще одне цікаве спостереження. Навіяні взаємними голосуваннями між Україною і Росією по попередніх роках, організатори в 2014 році розвели Україну і Московію по різних півфіналах, щоб ми не могли один за одного віддавати голоси. Так от цьогоріч, організатори не побоялися повернути нас у спільний півфінал. Тобто, цього року в травні під час змагань по ідеї ми зможемо голосувати за Московію, а вони зможуть голосувати за Україну ще у півфіналі. І отут настане момент істини. Цікаво, хто кому скільки дасть балів?

Така собі євробаченсько-геополітична інтрига. Але це ще не спекотність.

Справжня спека на «Євробаченні» почнеться від того, що цього року в конкурсі братиме участь напрочуд багато сильних учасників.

Якось так сталося, що «Євробачення» роками довго розкачувалося. Чи то країни несерйозно ставилися до конкурсу «пісеньок», чи з якої іншої причини, раніше на конкурсі щороку майже одразу визначалося кілька виконавців-лідерів. Їхні пісні були впізнавані, їх можна було наспівувати, а інші пісні (і таких було більшість) були нецікаві, якісь аматорські. Їх не хотілося повторно слухати, не те що скачувати собі чи крутити на радіо.

Останні роки ставлення та увага країн до цього конкурсу помітно змінилися. Мабуть стали вважати справою честі чи престижу присилати на конкурс якісну пісню. Тепер, як і раніше, перемагає одна пісня, але кількість симпатичних пісень, вподобаних людьми під час Євробачення з року в рік росте. Ці пісні крутять на радіо і вони впізнавані – євробаченські.

Цей процес можна прослідкувати як на Європейському рівні, так і на українському. Останні кілька років люди чують на радіо чи в інтернеті пісні – і впізнають не одну, а майже всі, що то ж пісня з євробаченського відбору, та ще й рік уточнюють: минулорічна, чи позаторік змагалася.

Так от, про СПЕКУ. Цьогоріч змагання проходитиме в Лісабоні. Подали заявку 43 країни. На сайті «Євробачення» уже виставили пісні, які змагатимуться. І вже намалювалася «проблема». Цього року на конкурс приїдуть дуже сильні учасники. Коли раніше серед прослуханих сорока з лишком пісень подобалося КІЛЬКА – і ти мучився, кого вибрати серед тих КІЛЬКОХ, то, прослухавши список 2018 року, ти розумієш, що подобається не кілька пісень, а переважна більшість. Що не пісня – то й топова. Скачуй усе підряд (за виключенням кількох) – готовий класний плейлист.

Італія заспіває зворушливу пісню про війну, від кліпу хочеться плакати. Англія, Франція, Ісландія – заворожить милим виконанням. До них можна приєднати Литву. Данія оригінально вийде з моря на вітрильниках в образі бувалих мореплавців-вікінгів. Ірландія дуетом тепло заспіває про блакитну дружбу. Ще один дует з Іспанії ніжними голосами заспіває про традиційну романтичну любов. Грузія представить незвичну обробку, яка при цьому залишить впізнаваним грузинський колорит. Балканські країни вкотре виконають пісні своєю рідною мовою, а не англійською. Білорусь зазвучить красивою мелодією і голосом в стилі Кіркорова. Австралія представить австралійську «Дженіфер Лопес» . Як завжди бездоганно виступить Азербайджан. Знову приїде змагатися колишній переможець «Євробачення» Олександр Рибак.

Буде багато гарних пісень однакових жанрів. Багато душевних пісень. Оперна. Будуть сольні виступи, дуети, гурти. Незвично і водночас кумедно звучатиме Ізраїль. Точно від усіх відрізнятиметься Чехія…

Україна. Цього року в Португалію захищати Україну поїде Меловін. Талановитий хлопець із Одеси. Російськомовний, але який розуміє важливість української. Як на мене – трудяжка, який без волохатої руки пробиває собі дорогу в шоубізі. Можна довго сперечатися про наші смаки на його пісні, що ми й робимо, сперечаємося. Комусь його жанр чи стиль виконання подобається, комусь – ні. Однак за Меловіна проголосував кожен третій учасник голосування. Голосування було чесне. Він набрав найбільше голосів.

Меловін має голос, пише гарні мелодії. Везе одну зі своїх пісень. Його виступом займаються професіонали. Костя Томільченко ставить номер – і я вже в передчутті якоїсь високоестетичної несподіванки. Поради дає Данилко, про смаки щодо нього теж можна сперечатися, однак не плутайте своє насмішкувате ставлення до образу Вєрки Сердючки і своє ставлення до Данилка, як професіонала, який теж без волохатої руки створив своїми силами образ Вєрки і під неї гоцала вся Європа. Так от, не будемо сперечатися в тому, що Данилко профі. Сам Меловін теж дуже старається. Хлопець переживає. Тобто, вітчизняний шоубіз намагається зробити все, щоб Україна виступила на високому рівні, і в нас є всі шанси.

Так от, Меловіну прийдеться дуже важко виборювати перемогу. Не тому, що безталанний. А тому що, переглянувши усі 43 виступи майбутніх учасників (ви теж це можете зробити повністю, а не ту набірочку, що я приклала) я вражена, який сильний буде цьогорічний конкурс.

До чого цей весь мій допис, адже я не є музичним критиком і мій смак не є еталоном. Я не є Меловінатором (він для мене просто талановита дитина). Я звичайна українська вболівальниця з досвідом. Так от. До чого мій допис.

Хочу запитати всіх українців. А слабо вам припинити сперечатися навколо нашого учасника, слабо вам припинити його цькувати, а взяти й об’єднатися в його підтримці? І мова зараз іде не про наші з вами смаки, у кого він естетичніший. Я он може обожнюю «Kozak system». На днях побувала на їхньому концерті в «Атласі», а на «Юркеш» купила квитки аж на липень. Але це не заважатиме мені вболівати за Меловіна – НАШОГО ВИКОНАВЦЯ. Тому, пропоную всім нам об’єднатися, відкинути падлючу рису всіх обпльовувати (ми чемпіони в цій справі) і замість шпиняти хлопця, якому й так буде нелегко, побажати Меловіну перемоги і тримати за нього кулачки.

Чуєте, люди. Не про наші з вами зараз смаки йдеться. НАШ хлопець їде НАС відстоювати. Підтримаймо його.

Меловіне. Не залежно від твого виступу, а він буде на висоті, ми тебе любимо, бо ти НАШ.

Початок «Євробачення» 8 травня. Ми виступаємо і голосуємо в другому півфіналі 10 травня і у фіналі 12-го травня. Наш номер 18.

Джерело: Лариса Ніцой