Лариса Ніцой, письменниця

У нас біля метро стоять кіоски. В одному з них продаються родзинки, горішки, східні солодощі і торгує ними людина східної зовнішності, і мова її неукраїнська зі східним акцентом. Час від часу купую в кіоску солодке замість цукерок. Зупинилася.
– Добрий вечір, – кажу.
– Добрий.
– Дайте мені фініків.
– Скільки?
– 300 грам.
Усміхаюся. Почулося чи що.
– Я перепрошую, ви сказали «скільки»?
– Так, скільки. А що?
Сміюся.
– Ви раніше зі мною російською говорили.
Сміється у відповідь:
– Тепер українською.
Сміючись, розпрощалися. Настрій у обох чудовезний.

Хто там каже, що українська розсварює?

Джерело: Larysa Nitsoi

БЕЗ КОМЕНТАРІВ