Лариса Ніцой: Мовна інспекція, або як Ніколай перетворився на Миколу

Лариса Ніцой, письменниця

Прогулююся Хрещатиком. Магазин «Самсунг». Чудово. Подивлюся, що там новенького. Заходжу.

– Здравствуйтє, – зустрічає мене працівник магазину «Самсунг».
– Вітаю.
– У нас єсть навінкі.
Послухала про їхні навінкі. Нікого не збентежило, що я розпитую українською, а мені тулять російською. Нічого так навінкі, але не можу зрозуміти, якийсь дискомфорт на душі. Пішла я ще прогулятися.

Магазин «Цитрус». Вітрина притягує винаходами електронного прогресу. Заходжу.
– Доброго дня! – усміхається мені продавець на вході.
– Доброго дня! – іду собі далі вглиб магазину. Стоп. Вертаюся.
– Ви зі мною привіталися українською?
– Так! Давайте я Вам розкажу, що в нас новенького. Як мені вас називати?
– Лариса, – скошую очі на бейж продавця. – А Ви – Николай. Розмовляєте українською, а бейж Николай.
– Нууу, у нас у всіх бейжі російською. Що Вас цікавить? Можу показати нові гарні телефони!
– Я куплю у Вас телефон, якщо перепишете бейж українською.
– Що, справді? – у Николая круглі очі.
– Справді, киваю я серйозно.
Хлопець іде до дівчат, біля яких стоїть принтер. Розповідає про дивачку-покупчиню. Ті друкують папірець. Микола викидає Николая і вставляє українське ім’я.
– «Микола» звучить якось незвично, – каже хлопець, поправляючи бейж. – Наче по-сільському.
Я його розумію. Сама так колись думала…
– Я нещодавно була на цікавій лекції професора слов’яніста Івана Ющука «Скільки років українській мові» Дууже цікаво було. Він доводить, що руська мова (тобто українська – не російська. Руська від слова Русь, яка пізніше стане Україною, а мова – українською) існувала ще до нашої ери. І в цій мові було слово Христина, Христинка. А російська мова була створена в 11 столітті нашої ери, і їй належіть слово Крістіна. Я теж раніше думала, що Христина якось по-сільському звучить, а дізнавшись прадавність нашого імені, поміняла свою думку. Христина, це круто. Упевнена, з Миколою теж є якась історія, якому Ніколай заздрить. Микола близько звучить з Ніколо Паганіні. А ще можна Миколай, якщо «микола» незвично.

По дорозі до телефонів зустріли ще одного україномовного менеджера. Розговорилися.
– Мої батьки приїхали в Україну з Росії. Я народився тут, але моя рідна мова – російська. Українську я почав учити в 7-му класі.
– Тобто, можна вивчити, якщо хочеш? Бо мене тут нещодавно один офіціант, карєнной кієвлянін переконував, що він мови не знає саме тому, що карєнной кієвлянін.

Телефон я купила і написала листа-подяку «Цитрусу» та обом хлопцям за обслуговування українською. А в кінці листа попросила «Цитрус» і надалі дотримуватися європейської традиції і перше звернення до клієнта робити державною мовою завжди, як це робиться в європейських країнах, а також поміняти бейжі всіх працівників на українські, бо згідно з Конституцією України, ст 10, в Україні державна мова – українська.

Ще до них навідаюся, перевірю, що відповіли та й чи бейжі поміняли )) Скільки разів треба, стільки й прийду. ))

П.с. Друзі, пропоную новий хештег #мовнаінспекція . Пишіть свої історії, як Вам вдалося добитися української чи ще не вдалося, але Ви добиваєтеся. Робімо власноруч світ навколо себе українським.

Джерело:  Larysa Nitsoi

БЕЗ КОМЕНТАРІВ