Лариса Ніцой, письменниця

Разом із сином в магазині взуття вибираємо кеди. Вони є двох типів: з високими халявками і без халявок, низькі.
– Вам вот еті панравілісь? – питає хлопець продавець. – і подає з вітрини кеди з високими халявками.
– Ой, ні, це глибокі, подайте будь ласка, мілкі.
– Ето вам в магазін канцтаварав, – продавець бережно ставить кеди на вітрину.
– Тобто? Причому тут канцтовари?
– Ви сказалі «мєлкі». Мєл, чтоби на даскє в класє пісать. Я тоже нє знаю прі чьом здєсь канцтавари, єслі у нас обувь.

Сміюся. Підходжу до кедів. Тицяю пальцем на кеди з халявками:
– Це глибокі кеди.
Тицяю пальцем на кеди без халявок:
– Це мілкі кеди.
– А ета на каком язикє?
– Я українка, тож розмовляю українською.
– А я тагда кто?
– Не знаю. Ви розмовляєте російською, то хто ви?
– Ой, можна падумать вот ви сєйчас разгаваріваєте на чістам укрАінскам.

Хлопець відійшов. На його останні слова ми з сином тільки перезирнулися. Звісно, ми розмовляємо українською. Міряємо далі кеди, коли продавець підходить знову.
– Нєт, вот ви скажітє, что за слова такоє «мєлкі». Вот зацепіла ано мєня. Ета же нє укрАінскає слово.
– Як це не українське? – сміюся я. – Дуже навіть українське. Давайте проґуґлимо.

Відкриваю пошук, забиваю слово «мілкий». Вискакує кілька значень, перше з них: мілкий – значить неглибокий.
– Бачите? – питаю. – Це українське слово. Він мілкий, вона мілка, а вони разом – мілкі. А Ви української зовсім не знаєте?
– Пачєму ета? Знаю.
– Ясно, значить ви нас, покупців, зовсім не любите. Я Ваш магазин люблю, постійно купую у вас взуття, а ви мене – ні.
– Пачєму ета?
– Та тому що ви зі мною не хочете українською розмовляти.
– Я стєсняюсь, а вдруг что-та іспорчю.
– Ой, не бійтеся! Я Вас запевняю, мені все сподобається.

І хлопець спробував. Збивався, але пробував.

А я стояла й думала: «От іще одне покоління виростили неукраїномовних дітей. Неукраїномовних громадян». Міністерство освіти стверджує, що за статистикою, навчання російською мовою у нас зменшується. Але я цього в Києві не відчуваю. Якоюсь паралельною освітою вони керують, їй Богу.

13 липня у ВРУ міністерство буде протягувати новий закон про освіту з навчанням у садках і школах мовами меншин, у професійних і вищих закладах мовами меншин з подальшою професійною діяльністю мовами меншин. А так просто, готувати до професійної діяльності державною мовою, як це робить увесь світ, кожен у своїй країні. Так просто і логічно. Для світу. Не для нас…

Джерело: Larysa Nitsoi

  • Gala Galina

    Мне нравится украинский язык, но, категорически не приемлю таких дамочек…амбициозных и критически глупых.

  • Gala Galina

    Культура общения и метод воспроизведения диалога этой дамой, вызывает неуважение и это – прежде всего. Красоту языка прививают фольклором, умением передать тонкую неповторимость, а не крайней степенью вульгарности. Я свободно владею несколькими языками, но, после такой “школы”, хочется просто отвернуться от Ницой и ей подобных “педагогов”.

  • Ігор Бурик

    а обирають у владу путіни?

  • Евгений

    Дійсно, щось з рослинництвом на українській родючій землі не таланить. Адже виростили ми не лише неукраїномовних дітей, але і народофобних парламентарів разом з чиновниками та владою взагалі, націлених лише на свою КЕШеню. В цілому, за роки незалежності, виростили “політичну еліту”, котра не здатна розвязувати політичні питання, а лише спроможна на конвертацію бабла у владу та влади у бабло, тобто лише на кругообіг бабла в “еліті”. Чи дочекаємося українського агронома спроможного і владу сумлінно просапати, і бурьян майстерно гербіцидом протравити, і виростити ранній урожай україномовних дітей, а також зібрати і зберігти національній врожай, забезпечивши при цьому відновлення родючості землі.

    • Mykola Povkh

      не понимаю, причем тут политика и политические елиты? Разве нельзя знать и владеть английский? Тоже самое с русским языком. Мы же жители бывшего СССР – благодаря руского языка мы можем общаться с жителями СНГ, это же второй язык.
      Мне кажется, что многие ударились в українську ідеологію. Скажу – власть – зеркало народа. Власть это вы сами, осуждаете – значить в тебе проблема.

  • Леонід Костюк

    А я згоден із письменницею …Якось проїзжаю у трамваї-а там автоматичне оголошення:-щоб не впасти в салоні тримайтесь за поручень! А дівчинка років не більше 5-ти каже:- не за поручень а за перилка! Не знаю чому,але мені стало дуже сумно і боляче! Бо чую як у Києві -столиці України більшість молоді і діток розмовляють на російській мові!…

  • яяя

    Статья просто маразматическая, как и писательница. Люди ведь понимают друг друга и без ее выпендрежа. А мелкие и глубокие – это реки и озера. А кеды и полукеды – это разная обувь. Как гольфы и носки.

  • Ігор Бурик

    украінці до влади обирають або угро-фінів, або жидів, які ненавидять Украіну та все украінське

  • Sergei Antonovich

    И потом, Вы ничего не вырастили за все это время, Вы старательно гробите все то, что еще растет и процветает и ведете себя как какие-нибудь интервенты!

  • Mykola Povkh

    ой, мені не подобається….. Бажаю, щоб моя дитина знає не тільки українске, англійське і ще російська мова – обовязково. Не нравиться мне эта “писательница”. Не умничай, Лариса же ты.

  • Sergei Antonovich

    В Одессе каждый говорит на своём языке и все друг друга понимают!Учитесь – ведь идет процесс формирования человечества земли!

  • Andrei Andr

    А мелочью зассала бросить в лицо продавцу? Чувствовала,что в ебальник твою мелочь тебе же и вернет?

    • Valery

      Что ни слово – то хамство :(

    • Ksenia Simonova

      она сделала лучше. Она заставила его говорить по -украински. А ты настоящее русскомирное быдло

      • Andrei Andr

        Я уверен,что быдло это самки бросающиеся мелочью в лицо таким же гражданкам. И трусящие проделать то же самое с людьми способными на физический ответ.

      • Gala Galina

        Кто кому быдло , это, скорее всего к вам. Импонирует именно к вам, мадам.