Лариса Ніцой, письменниця

8 вересня провели круглий стіл з лідерами громадської думки «Законодавче забезпечення статусу української мови та мовних прав національних меншин як фактор державотворення і національної безпеки», щоб порадитися, що робити далі з мовою освіти. Зібралися в регламентному комітеті ВРУ. Учасники круглого столу представляли різні середовища: юридичне, журналістське, освітянське, добровольча армія, громадські рухи, письменницьке, артистське, медійне тощо. У підсумку обговорення дійшли висновку – нове законодавство про освіту закладає на десятки років дискримінацію українців та української мови, а також створює гетто для національних меншин, то ж у такому вигляді сьомої статті «Мова освіти», закон запроваджувати не можна. Написали до президента заяву про вето. Прикладаю текст і паралельно закликаю Президента, уряд та Міністерство освіти вивчити досвід сусідніх країн і застосувати його в українському законодавстві та освітянській практиці. Наприклад, Закон про освіту Польщі.

ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ УКРАЇНИ!

Над майбутнім України НАВИСЛА ЗАГРОЗА! 5 вересня Верховна Рада України ухвалила Закон про освіту. Сьома стаття цього закону стосується мови освіти. У цій статті змодельовано розвиток мовної ситуації держави на майбутнє. Стаття сформульована в такий спосіб, що, по-перше, суперечить Конституції України та рішенню Конституційного суду України №10-рп/99 від 14 грудня 1999 року, а, по-друге, не відповідає устремлінням побудови сильної незалежної української держави. Зокрема, сьома стаття Закону про освіту суперечить частині другій ст. 10 Конституції України, в якій зазначено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, та рішенню Конституційного суду України: «… у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п’ятої ст. 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин».

Через недостатнє охоплення національних меншин навчанням державною українською мовою відбувається формування національних ґетто в Україні, далеких від українського державотворення.

Звертаємо Вашу увагу, що спроба за допомогою зазначеного закону повноформатно удержавити українську мову на теренах проживання національних меншин, викликала негативну реакцію урядів Румунії та Угорщини, що є формою тиску і неприкритого втручання у внутрішні справи України.

Допоки ми будемо готувати кадри для іноземних держав за рахунок податків українських громадян?!

Підписання Закону про освіту з таким формулюванням сьомої статі не можливе в принципі. Просимо Вас накласти вето.

Учасники круглого столу «Законодавче забезпечення статусу української мови та мовних прав національних меншин як фактор державотворення і національної безпеки»,

Гриценко Павло Юхимович, директор Інституту української мови НАН України

Голота Любов Василівна, письменниця, Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка

Шишкін Віктор Іванович, суддя Конституційного Суду України (у відставці)

Ніцой Лариса Миколаївна, письменниця, член координаційної ради з застосування української мови у всіх сферах життя

Понамарчук Дмитро Митрофанович, президент Фонду вільних журналістів ім. В.Чорновола

Головачова Кристина Григорівна, очільниця відділу з питань захисту прав етнічних українців Української Етнічної Громади

Лібич Андрій Іванович, заступник начальника штабу 8-го окремого батальйону Української Добровольчої Армії

Розвадовська Олена Леонідівна, правозахисник

Гриценко Микола Семенович, письменник, Заслужений діяч мистецтв України

Мартинюк Ростислав Михайлович, громадський діяч

Аронець Олександр, громадський діяч

Джерело: Лариса Ніцой

  • громадянин

    Більше ворогів України, ніж оті “ніцої”, немає!