Лариса Ніцой, письменниця

Знову, знову це западло.

Сьогодні у мого чоловіка День народження. А в нас традиція, дарувати в цей день враження. Надумала я подарувати екскурсію. Вчора задала в пошук «екскурсія по Києву міфи і легенди». Вискочив суцільний російськомовний перелік. Відповідаю наперед на ваше питання: налаштування пошуковика в мене українські. Розсердилася я. Ну чому, чому кругом мова цієї меншини!

ФБ-друзі виручили – накидали в коментарі україномовних екскурсій. Ну, думаю, Музей сиру в день народження саме те – і послухаємо і попробуємо. Сторіночка музею у ФБ українська – клас. Вчора вже було пізно, набираю сьогодні:

– Музєй сира слушаєт.

– Доброго дня!

– Здраствуйтє!

Бачу, не доганяє дівчинка. Повторюю:

– Доброго дня!

– Здрасвуйтє, – продовжує втюхуватися мені у відповідь іноземна мова.

– Я перепрошую, я з вами розмовляю українською, а Ви зі мною іноземною.

– А вам что ето прінціпіально?

– А хіба це не зрозуміло з моїх перших слів і подальшої фрази? Так, мені принципово.

– Ну, у нас єсть екскурсіі на украінскам – продовжує впарювати мені мову агресора працівниця музею, для якої очевидно російська теж ПРІНЦІПІАЛЬНА.

– Я хотіла у вас замовити екскурсію, але ви проявляєте до мене повну зневагу. Я телефоную Вам, щоб прийти і потратити у Вас мої гроші і кажу, що державна мова для мене принципова, а ви продовжуєте мені парити свою російську. Це повна зневага з Вашого боку до мене, як до клієнта, як до українки. Я передумала замовляти у вас екскурсію.

Поклала трубку. Аж трясе, тремтять руки, бухкає в голові, настрій зіпсовано. Заходить в кімнату усміхнений чоловік. Приклеюю усмішку до своїх вуст. Чоловік радісно:

– Ну що, ідемо? – він уже в передчутті дегустації. У нього день народження….

Блін, блін, блін. Виходимо з дому, на ходу ламаю голову, над іншими варіантами, надворі дощ, не занадто розгуляєшся… Чорт би їх усіх побрав…

Друзята, я Вас прошу, кому не ліньки, подзвоніть, чи напишіть їм, поясніть, що українська в Україні повинна бути за замовчуванням, а російська – на прохання росіян або їхньої меншини. Дякую.

Джерело: Лариса Ніцой

БЕЗ КОМЕНТАРІВ