Лариса Ніцой, письменниця

Скільки разів ми посипали голову попелом, картали себе за неправильний вибір і казали: «А що, хіба у нас був вибір? Я обирав менше зло».

Цього разу Господь українців почув і послав вибір з 44-х кандидатів, а потім подумав і звузив коло до 38-ми.

І що зробили українці? Обрали з 38-ми таких двох, щоб знову казати: «А в мене що, є вибір? Я обираю менше зло!».

Люди катують мене питанням: «За кого голосувати? Якщо оберемо одного, то підтвердимо, що об нас можна й далі витирати ноги. Якщо оберемо другого – то ноги об нас будуть витирати ще більше. Отже, треба обрати те, де ноги витирають менше».

Так і хочеться запитати: «Українці! А ви не пробували обирати такий варіант, щоб ноги об вас не витирали ЗОВСІМ? Ні трохи, ні багато?»

Боже, як достукатися до цих людей?! Як їм пояснити, що щасливими можна бути і в інший спосіб, ніж з розмаїття висмикувати два зла і з особливим садо-мозахістським смакуванням розбирати, яке зло менше. Обговорювати не плани на майбутнє, не мрії, не варіанти щастя, а обсусолювати зло і його можливі наслідки…

Ситуація для мене нестерпна…

Не знаю, де ви шукаєте силу, щоб це все витримати. Час від часу я тікаю у свій казковий затишний світ. До своїх книжок. Може і вам це хоч трішечки допоможе. Тоді ловіть свіжу перевидану книжку «Неслухи і вередулі». Ви давно її просили. Хай вам буде хоч якась маленька втіха.

Джерело: Лариса Ніцой