Лариса Ніцой, письменниця

Дякую Богданові за його заяву. «Прошу звільнити мене з займаної посади за власним бажанням з моменту бажання».

Справді, дякую. Він мимоволі оголив задавнену проблему. Може нарешті ж країна прозріє: У НАС ВЕЛИЧЕЗНА ПРОБЛЕМА – МИ НЕЧИТАЮЧА КРАЇНА.

Ми не змогли навіть одне речення дочитати до кінця!

А першого погляду на це речення достатньо, щоб зрозуміти: дана заява – жарт, фейк, тролінг. Що завгодно. Але ми, мало читаючі, не вміємо аналізувати елементарне.

Б’ю тривогу про це не перший рік. Про це говорять усі соціологічні дослідження: Україна – нечитаюча країна. А нечитання має наслідок – це величезне проблемне суспільство. Американський дослідник Джим Треліс колись сказав: «Нечитаюча нація ухвалює неправильні рішення: вдома, на роботі, на ринку, на виборах».

Тому процвітаючі країни величезну увагу приділяють пропаганді читання. Тому вони виділяють величезні кошти з бюджету на пропагування книжок на телебаченні. В Україні книжки не пропагують на телебаченні, бо в Україні книжка – це звичайний товар, як шматок мила. Рекламуєш книжку – рекламуєш товар. Хай платять за рекламу товару – так думають телевізійники, а державники не думають про це зовсім.

Проблема нечитання у нас закладається в школі. Скажу вам зараз незвичну для багатьох річ. Навіть на чийсь погляд, абсурдну річ. Я маю право про це сказати, бо багато років вивчаю це питання (проблеми з нечитаннням) і вивчаю досвід інших країн.

Щоб українці стали читати, їм треба менше читати. Ви все вірно прочитали. Пояснюю.

Проблему нечитання ДОРОСЛИХ українців ми закладаємо в школі з дитинства. В школі ми маємо перевантажені програми великими книжками. Діти не читають великі тексти і не встигають їх аналізувати (розжовувати), бо на наступному уроці треба читати уже іншу велику книжку, яку вони знову не встигають прочитати (розжувати). Я не кажу про окремих дітей, я кажу про масове явище. Діти не читають тих книжок, що їм задають. Але вони читають короткий зміст в інтернеті. Або слухають, що їм про книжку розповів хтось.

Ми 12 років (важливих років становлення громадянина, дорослого українця) привчаємо учнів не читати усю книжку, а стрибати по заголовках. Це навіть має назву – калейдоскопічний принцип, або кліповий принцип. То що, не задавати дітям читати великі книжки, а лише маленькі? Задавати читати великі книжки, але їх повинно бути менше!

Я порівняла шкільні програми з читання літератури читаючих країн. У читаючих країн у навчальних планах з читання – МЕНШЕ в рази книжок, які повинні прочитати учні чи студенти. Перед учнями-студентами стоїть РЕАЛЬНЕ завдання прочитати книжку. А в нас НЕРЕАЛЬНЕ. Бо книжок багато. Іноземні діти книжку читають повністю. Читають довго. Жують книжку, обговорюючи. Аналізуючи. Моделюючи паралельні ситуації та власний розвиток подій. Аналізуючи книжку, героїв, їхні вчинки, наслідки вчинків – учні привчаються критично мислити. А в нас не привчаються критично мислити. Бо немає коли до цього привчати. Немає часу на глибокий аналіз.

ВІДЧУВАЄТЕ РІЗНИЦЮ? А тепер ще одна сенсація. Мало того, що іноземні діти читають менше (менше книжок, але повністю) – у них на це менше виділено більше уроків, ніж у нас.

Тобто, читаючи менше, вони насправді читають більше. Суспільство привчене читати і аналізувати. ВЕСЬ ТЕКСТ, а не заголовки, як у нас.

Сьогодні Україна не змогла прочитати до кінця в заяві Богдана ОДНЕ РЕЧЕННЯ. Україна його не дочитала. ЦЕ РЕАЛЬНА КАТАСТРОФА.

Висловлюю величезне занепокоєння та звертаюся до майбутнього міністра освіти, хто б ним не був.

ПЕРШЕ, що треба зробити – зібратися на нараду з Академією педагогічних наук. Ми вже обговорювали цю проблему. Я вже спілкувалася неодноразово з даного питання з науковцями. Зокрема керівник одного з підрозділів Академії Ніна Борисівна Голуб уже говорить про таку нараду у вересні. У науковців теж є бачення вирішення цієї проблеми.

Якщо ми знову переступимо через дану проблему, відмахнемося від проблеми нечитання та неправильних методів і підходів, якщо ми не почнемо її вирішувати – скоро Україна змушена буде відкривати якісь модернізовані хати-читальні, щоб учити українців читати, як 100 років тому.

Джерело: Лариса Ніцой