Лариса Ніцой, письменниця

Два роки я пишу про те, що у нас є Конституція і Конституційний Суд, який Конституцію пояснює. І як КС пояснив, так і треба розуміти. Наприклад, Конституційний суд пояснив, що ст. 10 і 53 Конституції України треба розуміти так: Українська мова є ОБОВ’ЯЗКОВОЮ у всіх органах влади та у всіх сферах суспільного життя. Мова меншин може використовуватися на місцевому рівні при виконанні повноважень органами місцевої влади. Все навчання (весь освітній процес) – українською, а мова меншин може вивчатися (як частинка процесу).

Два роки я пишу про це дописи – і ви мені аплодуєте.

Два роки я пишу, що Президент – Гарант Конституції. Це його прямий обов’язок гарантувати дотримання Конституції в країні і в нього для цього є всі важелі впливу: юридичний департамент в АП, Генеральний прокурор, найбільша фракція у ВРУ та й Конституційний суд, врешті, до якого він завжди може звернутися за трактуванням і ці трактування Конституційного суду є для Президента і всієї України – обов’язковими. Так от, обов’язок Президента підписати або не підписати (ветувати) усі закони, які ухвалюються у Верховній Раді. Гарант ПІДПИСУЄ закони, якщо вони відповідають Конституції – і ці закони з підписом президента вступають у дію. Гарант НЕ ПІДПИСУЄ закони, якщо вони суперечать Конституції. Гарант такі закони ветує і завертає на доопрацювання, щоби відповідали і Конституції, і Рішенням Конституційного суду.

Два роки я пишу ці роз’яснення – і ви мені аплодуєте.

Два роки я пишу, що наш ГАРАНТ Конституції витер ноги об рішення Конституційного суду про ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ української мови і тим самим порушує Конституцію, бо трактує її, як йому заманеться, а не так, як каже Конституційний суд України, рішення якого є обов’язкове для всіх і не підлягає оскарженню.

Два роки я пишу про це порушення – і ви дякуєте, що відкриваю вам очі.

Два роки я пишу, що в Закон про квоти на телебаченні заведена неконституційна стаття 7 про необов’язковість української мови під час ефірів. І ГАРАНТ КОНСТИТУЦІЇ замість завернути цю статтю, і сказати Вікторії Сюмар, щоб її переписали у відповідності з рішенням Конституційного суду – НЕ ЗАВЕРТАЄ! А підписує цей закон, дозволяючи таким чином неконституційну норму, завівши на телебачення мовну шизофренію.

Два роки я наголошую про це порушення ГАРАНТА – і ви обурюєтеся разом зі мною.

Два роки я пишу, що в Закон про освіту Парубієм, Співаковським, Подоляк, Гриневич і Гопко заведена неконституційна норма «навчання мовами меншин», бо рішення КСУ каже «вивчення», а це два різних державних курси, і прошу ГАРАНТА втрутитися. Наш ГАРАНТ КОНСТИТУЦІЇ замість того, щоб завернути цю статтю (знову номер 7) на доопрацювання, НЕ ЗАВЕРТАЄ, а підписує закон, дозволяючи таким чином неконституційну норму, що шкодить державним інтересам України.

Два роки я наголошую, що ГАРАНТ знову витер ноги об рішення Конституційного суду – і ви засуджуєте його разом зі мною.

Рік я пишу, що серед трьох законопроектів про мову 5556, 5669, 5670-д – найслабший 5670-д. РІК я пишу до ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ, що цей законопроект має НЕКОНСТИТУЦІЙНІ норми, знову «навчання мовами меншин» замість «вивчення», знову українська мова необов’язкова на телебаченні, необов’язкова в науці (або українська, або мови ЄС), необов’язкова в культурі (мова заходів за задумом організаторів), необов’язкова в комп’ютерних системах (або українська, або мова ЄС), необов’язкова в книгарнях тощо. РІК я звертаюся до ПРЕЗИДЕНТА, щоб хоч слово сказав на користь «КОНСТИТУЦІЙНІШОГО» сильнішого законопроекту 5556, тим більше, що це законопроект його фракції. Натомість ГАРАНТ, мовчить, а потім, замість послатися на свій юридичний департамент та на Рішення Конституційного суду, здає «конституційніший» законопроект на користь «неконституційнішого», гіршого законопроекту.

Я пишу про це – і ви обурюєтеся разом зі мною.

Близько року я пишу, що цей президент заблокував Рік української мови. Для тих, хто не знає: такий рік оголошується не просто для назви. Під цей рік затверджується річний план посилених заходів на утвердження української мови у всіх сферах життя, під цей план виділяється окремий рядок бюджету, цей план виконує і фінансує Уряд, працюють ОДА, РДА, обласні, міські, сільські ради та ОТГ – а через рік про виконану роботу звітує Президент і Голова Уряду. Так от, ПРЕЗИДЕНТ ігнорує прохання оголосити рік мови. Нехай Президент не чує Лариси Ніцой. Лариса Ніцой розуміє, вона – ніхто, і треба організувати когось вагомішого: до президента надходить звернення 179 депутатів ВРУ. Президент і це звернення ігнорує. А якщо надати звернення Національної Академії наук за підписами академіків? Президент знову ігнорує. А звернення попередніх українських президентів підійде? Їх теж президент зігнорує. А звернення відомих діячів культури, лауреатів Шевченківських премій? Президент і їх зігнорує. Остання спроба – звернення Світового конгресу українців. І знову тиша. І лише коли стала підніматися хвиля обурення, Президент розродився на заяву, що оголошує 10 років (хі-хі) української мови. Хто звітуватиме за ці 10 років? Не цей президент і не цей Голова уряду, який безкарно порушив Указ Президента і завалив написання Плану (урядової програми) утвердження української мови. Його й досі немає.

Рік я пишу про цей демарш ГАРАНТА – і ви шоковані разом зі мною.

Два роки я пишу, щоб Президент, Гарант Конституції, вплинув на неконституційну діяльність Міністра освіти Гриневич. Поки президент займається армією, Міністерство освіти плодить армію зросійщених космополітичних випускників, вихованих на підручниках з двоголовими орлами та перекрученою українською історією, з обрізаною кількістю уроків з української мови, які мріють працювати не в цій країні, а за кордоном. Президент може вплинути на міністра через свою найбільшу в парламенті фракцію. Вплинув? Повний іґнор. Цього ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ такий міністр освіти влаштовує.

Два роки я пишу про повну зневагу ГАРАНТА до гуманітарних, освітніх питань – і ви обурюєтеся разом зі мною.

Два роки я критикую ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ у своїх дописах не витирати ноги об Рішення Конституційного суду і не порушувати Конституцію в ухвалених Законах. Два роки прошу не валити гуманітарний блок – і ви мене підтримуєте.

Через два роки БЕЗРЕЗУЛЬТАТНИХ звернень до Президента я заявляю: «За цього ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ я голосувати не буду». І що я чую у відповідь? Лариса Ніцой – консерва.

Ви думали, що два роки я вам пишу про нехтування Конституцією цим Гарантом, щоб що? Щоб за нього проголосувати?! Для вас це несподіванка, що такого Гаранта я не підтримуватиму? То може вам і Медведчук, партнер Гаранта, підходить?

У такому разі я визнаю. Для вас я – консерва. Не забудьте ще додати «кремлівська».

Джерело: Лариса Ніцой