Лариса Ніцой, письменниця

Бояться.  Запросили вчора на ефір на 112, сказали, будемо обговорювати законопроект про мову.

Говорили про собак, про Бразилію, про зарплати вчителів, про те, що мова українцям буде потрібна років через 30…

Жодного вдумливого запитання журналістів, окрім, яка у вас у школі була оцінка?

Жодного натяку на професійну дискусію.

Сиділа і спостерігала, коли ж ведучі поведуть розмову згідно озвученої теми? Поки деякі гості говорили монологи про собак, бразилії і зарплати, ведуча собі, а ведучий собі строчили щось у планшетах, відсторонено даючи триндіти гостям про що завгодно, наче це не ефір, а пауза в очікуванні рейсового автобуса. Як тільки зазвучав мій голос про Законопроект, ведуча відірвалася від планшета і закричала, як дитина, коли лякається, що її ведуть у куток: «Тільки без монологів, тільки без монологів!». Але ж тільки що були монологи про різну муть!

Ефір розчарував. Ні, не ворожістю, не ватністю, не закрикуванням, не упередженістю – я ж знала куди йду. Розчарував дрімучою НЕПРОФЕСІЙНІСТЮ і ПЕРЕЛЯКОМ.

Даремне вбитий час.

112-тому, особливо ведучій програми «Пульс», треба на стажування до Natasha Vlaschenko Наташі Влащенко.

———————-
п.с. Для виступу мені дали 30 секунд, за що я канальчикові «низенько вклонилася».

Що я встигла сказати.

Якщо порівняти наш законопроект про мову (у якому бояться слова «українська» мова і кругом замінили на «державна» мова) з французьким законом, то у французькому законі в статті 1 є положення:

«ФРАНЦУЗЬКА МОВА є ОСНОВОПОЛОЖНИМ елементом ІДЕНТИЧНОСТІ та національної спадщини Франції».

Ви розумієте, українці, що пишуть французи у своєму законі? Мова – це ідентичність. Тобто, по мові визначають, хто ти! Говориш французькою – ти француз. От що написано в їхньому законі. А якщо ти говориш не французькою – то ти не француз.

А нам що нав’язують?

Джерело: Лариса Ніцой