Лариса Волошина, блоґер

Низка бравих активістів, оптимістів, борцунів та говорунів почала вмовляти своїх читачів та глядачів у тому, що «гірше не буде». Вгодовані «ізоблєчітєлі» чужої зрадо-корупції заспокоюють, що у разі обрання проросійського кандидата, суспільство його легко поверне до берегів. Також пропонується вірити особисто їм, адже вони – совість, мізки, шлунок та печінка нації.

Основний аргумент – після п‘яти років війни повернення під московську п‘яту неможливо, тому що неможливо ніколи. «Не за те стояв Майдан». Всі ці балачки зі штабу Зе про мову не на часі, інтернет-референдум, домовленості з Путіним «посередині», питання територій, які роз‘єднюють країну, про прямі переговори президента з очильниками ОРДЛО, про миротворців на лінії розмежування – все це милі дрібнички, на які пропанується не звертати увагу. Підтримка ЗЕ від Азарова, Чапліна, Лукаш, Портнова – це тільки сон. «Спіть, шановані мешканці Багдаду. Все спокійно».

Помірковані ЗЕ-оптимісти всього цього просто не помічають. І вам не радять. Головне, як запевняють нас вони, в країні нарешті почнуться реформи, зникне корупція. А можливу російську колобарацію ми подолаємо. Ми ж громадянське суспільство. І це дивно. Адже люди, які заспокоюють, що суспільство не допустить згортання здобутків національно-визвольний боротьби, що ворог не пройде, одночасно переконують суспільство, що ворог на Банкову вже пройшов. Тому треба ризикнути.

Вам не здається, що за цим алогізмом стоїть багатозначна наївність?

Джерело: Лариса Волошина