Лариса Волошина, блоґер

Зараз безумство «Кримнаша» згадується мені все частіше. Та ж кричуща байдужість до візії власного майбутнього. Та ж впевненість, яка не ґрунтується ні на чому. Та ж тотальна безвідповідальність. Політична реклама замість ґрунтовних розмов. Обіцянки нічого не обіцяти і неймовірна ейфорія від вибору, який ґрунтується виключно на злості. Натовп хоче розправ. Президент анонсує посадки. Якщо для того, щоби припинити війну, вам потрібно тільки кинути до в’язниць тих, хто зустрічав груддю ворога, то що це за мир? «Русский»? І знову, як і тоді, одні українські громадяни радо вітають можливості, про які вони не можуть внятно розповісти, а інші ігнорують загрози, ховаючись за «гірше не буде».

Зараз безумство "Кримнаша" згадується мені все частіше. Та ж кричуща байдужість до візії власного майбутнього. Та ж…

Gepostet von Лариса Волошина am Freitag, 19. Juli 2019

Джерело: Лариса Волошина