Лариса Волошина, блоґер

Насправді, ми все це вже бачили. Нещодавно. Молоде покоління, яке прагне до Європи, розвернули обличчям до Совка, підмінили реальність, змусили ворогувати з тими, хто все життя тягне Україну геть від радянсько-російського мороку. Мрійників, які відстоюють цінності свободи, названо несучасними «схибленими на політиці» старюганами.

Українській молоді пояснили, що країну, що знаходиться у вирі геополітичної кризи, врятує відсутність національної політики. Що ті, хто закликає до обережності, є чи не ворогами прогресу. Нагадаю, що Майдан 2014 року почався саме з того, що на захист проєвропейських дітей, яких хижак затягнув в пастку, прийшли дорослі люди. Відставивши політичні уподобання, поєднавши зусилля, додавшись грошовим ресурсом, саме мрійники відтягли майбутнє України від російського капкану. А потім пішли на фронт. «Щоб у моїх дітей було життя». Давайте не забувати, що найстрашніші часи Україна пройшла за рахунок життів морально зрілих та морально цілісних людей. Тих, хто ніколи не подарував кандидату в президенти «забудькуватість про Крим».

Майдан без політики, війна без політики, вибори без політики, політика без політики. Все це просто трансформація однієї той самої омани. Тому ми вже знаємо, що робити. Це просто нові пісні на старий лад. Сопілка щуролова вже грає. Діти вже танцюють. Московське болото вже запалило обманні вогники. Потрібно спустити партійні знамена і знову зірвати плани примирителів.

Джерело: Лариса Волошина