Лариса Волошина, блоґер

Найдивовижніще здобуття ЗЕволюції, тобто деградації наявного політичного процесу – це не хамство представника влади до журналістки. Таке ми вже бачили в багатьох інтерпретаціях. Найцікавіше – це процеси, які відбуваються в опозиції. Україна мала конфлікти серед представників влади. Ющенко-Тимошенко, Порошенко-Яценюк. Так буває.

Звісно, ворожнеча в середині влади не іде на користь жодній зі сторін. Але це цілком зрозумілий процес. А ось опозиція, яка по-більшості не може, чи не хоче поєднатися в єдину силу, все ж таки завжди критикує владу. Так в минулому парламенті Самопоміч, БЮТ, РПЛ та Опоблок були в опозиції до влади. І ось щось нове. Дискусія щодо комітету зі справ ветеранів показала щось геть для України нове. «Голос» чомусь почав критикувати «ЄС» за те, що вони захищають наявність комітету.

Ба більше, деякі представники партії, яка сприймається виборцями, як проєвропейська, проукраїнська, промайданна у тому, що влада скасовує комітет ветеранів звинувачують опозиційну «ЄС». Цікаво, що до «Слуг» вони набагато поблажливі. Опозиція до опозиції. Це щось нове. Принаймні для України. А от в Росії таке у порядку речей. Той же Зюганов в опозиції до України, але не в опозиції до Путіна. Маємо комсомольців на марші? Чи то вже такий політичний токсикоз від передозування токсичним популізмом?

Джерело: Лариса Волошина