Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Всі ходили, і я теж.

10 причин сходить на «Червоного»

  1. Нарешті стрічка, яку не соромно людям на масовому екрані показати. Нарешті не поетична українська халтура, а бойовик на конкретну історичну тематику.
  2. Якісний сценарій – половина успіху будь-якого фільму. Кокотюха якісно пропрацював сценарій, за основу якого взято його ж успішний роман.
  3. Адекватність любовної лінії. Вона перебуває в любовних стосунках з примусу. А коли зустрічає когось схожого на «того самого» і спалахує іскра. Але концтабір не місце сопливі лавсторі розводить, тому любовні стосунки не мають шансу. За це респект, бо українські стрічки часто грішать гіперболізацією любовної лінії. Які нафіг 70% фільму про голодомор, про романтичні стосунки героїв! Тут дотримана адекватність.
  4. Плюс зовнішній вигляд героїв. Нема лоску, білих комірців. Героїня без вишиванки, гіпюру, мейку і манікюру. Дотримана відповідність моменту і місця дії.
  5. Герої прописані непогано, але головний персонаж, Червоний, який по суті мав би задавати тон всій історії, дивує своєю відстороненістю, роботоподібним мовчанням. За весь фільм він промовляє кілька фраз. Причому нагадує часом зануду-ботана. Отого, що на семінарах весь час тягнув руку і сипав завченими фразами із конспектів. Червоний вийшов найбезбарвнішим та найхолоднішим, як не крути. А Гуров та Абрамов досить живі.
  6. В стрічці української мови десь відсотків 10, і це може не сподобатись затятим моволюбам. Але знову ж таки, витримана адекватність, бо не може начальник табору на Далекій Півночі та різношерстна публіка говорити елегантною українською, без матюків. Спасибі, що ця мова була розмовною, а не уривки «Берестечка» розбавлені «Лісовою піснею».
  7. Спасибі за відсутній штамп «святих закатованих патріотів». Патріот може і збрехнуть, і убить, і помститься. Тобто живі люди без надмірної канонізації. Живий патріот не боїться кримінальників, він ще їм холоду в труси нажене. До речі патріоти VS кримінальники – норм показано.
  8. Відносний хепі-енд. Може, не цілком прийнятний до історії про сталінські табори, але свіжий подих серед тотальних історій про безнадію і загибель хороших хлопців і дівчат. Для масового кіно хепі-енди потрібна річ.
  9. Надто наївними є сцени, де націоналісти та патріоти відкрито планують антисталінські бунти. Є певний історичний нонсенс, але списую на те, що це усе ж кіно на 2 години хронометражу, а хочеться показати бодай етюдно все.
  10. «А сіквел буде?», – сказав приємний чоловічий голос в темноті залу)) це оцінка, що кіно вдалось життєздатне і його не соромно крутить в кінотеатрах або показати народу на ТВ на травневі свята. В списку 100 кіношедеврів, які варто глянути до 30, «Червоного» не буде, але для нашого кіно це суттєвий прогрес.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

БЕЗ КОМЕНТАРІВ