Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Історія останніх днів, яка мені подобається в медійному плані. Мама Агєєва приїхала в Україну. Страх за своє тваринне існування розв’язав язика одразу і мамі, і Вітюші. Я закриваю очі на пропагандистську кісєльовщину з уст старої: «солдат стреляет в солдата», «политики должны остановить кровопролитие».  Я дивлюсь це, як на грамотне шоу, що може зіграти Україні на руку.

Матір Агєєва в розпачі, що росіяни відцурались від її сина і викреслили найманця із числа непереможної арміі РФ. Вітюша теж в розпачі. Він упевнений, що Єрофєєва після повернення додому вбили, оскільки він зник із медіапростору.

Мама у розпачі розпатякала про іншу жінку із райцентру, у якої вбили сина на Донбасі. Таким чином підтвердила, що «ихтам нет» успішно шастають териконами. Додому їх повертають в гробах. Свєті Агєєвій ще пощастило, що її родину не спіткав досвід десантників 2014 – без могил і квітів.

Журналіст Канигін попри бажання перетворити історію родини Агєєвих на банальне серіальне мило про вівцю заблудлу – додав гарного штришка. Попри запевнення Міноборони РФ і МЗС РФ, що Агєєв – це херня, жінці телефонували із ФСБ. Через це вона поїхала в Україну через Білорусь.

Всі ми пам’ятаємо, як матері та дружини Александрова та Єрофєєва корчили із себе дуреп і не приїхали до родичів у Київ. Цій же самиці «русского міра» спасибі, що хоч приїхала в Украну до сина. Втім, зустріч у Старобільську показова до зубного болю. Шановні матері, не вчіть синів заробляти на життя убивством сусідніх громадян. Потім не доведеться везти цукерки і труси під осуд чужих матерів – в чужі краї.

Величезний плюс історії. Грамотна розкрутка в медійному полі. Інтерв’ю Андрія Цаплієнка для ТСН – із подробицями служби Вітюші про «рейси», заробітки, вербування вистрілило і змусило реагувати офіційні російські відомства. Велика удача також подальше інтерв’ю Цаплієнка для російського бюро «Радіо Свобода». Із чіткими меседжами, розповіддю про те, що отаким хлопакам із топчих пофіг, як гроші на кредити заробляти: будівництвом у Сеулі чи убивством на Донбасі.

Я задоволена, що Грицак і Полторак в унісон на фоні візиту Курта Волкера на лінію розмежування зробили чіткі заяви про присутність російських регулярних військ, порушили проблеми бранців і висунули аргумент Агєєва – як живий доказ «ихтамнет» на Донбасі. Це приклад, грамотноі роботи офіційних українських осіб із сектора оборони в інформаційному полі.

Що треба робити далі? Не перетворювати зустрічі матері Агєєва з сином на «мило». Це наш пацюк в капкані, наше право грати ним, як схочемо, у власних цілях. Уникнути зайвих емоцій про поїздки матері Агєєва на кладовище до наших. Уникнути погроз, як би не хотілось розмазати матір окупанта.

Хоча Свєта Агєєва – середньостатистична ТП, яка використала яйцеклітину, але забила на виховання сина взагалі, виховавши його тупим ідіотом – це наша здобич. Яка в стані страху може наговорити чимало корисного для нашої лінії оборони і пропаганди.
Наша задача зараз – зробити висновки із історії Александров-Єрофєєв, вознесли дурня Агєєва у щось подібне до Савченко. Використати його як живий доказ присутності росвійськ і в майбутньому обміняти його на кількох наших. Ви чули останню цифру наших бранців від Грицька? 134 особи! Це дофіга родин із болем і без надії обійняти рідну людину.

В цілому, мені поки подобається розвиток. Бовкун у стані стресу – чудова знахідка для умілого шпигуна.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

БЕЗ КОМЕНТАРІВ