Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Насіров, суд і декорації.

Три дні Насіров розігрував класику політично-корупційних судів: тактику «больнічку» і драматичну роль напівпаралізованого інваліда без жодних реакцій – «Скафандр і метелик» – трясця його матері. Ця непогана судова п’єса витягла із лав підсудних не одного VIP – від Рудьковського з Мельником до Корбана з Мосійчуком. Вона ефектна і практично завжди безвідмовна. Однак іміджево Рома Насіров позуванням ню в одноразовій простині – програв. Нікого не колишуть псевдостраждання кремезного чиновника, коли реальні інваліди війни на Донбасі зі скобами в хребті, протезами рук-ніг якось влаштовують особисте і професійне життя. Тому образ нової пригніченої жертви в оранжевій робі –продуманіший і з кращим меседжем: «Я був частиною їхньої команди, а тепер страждаю від їхніх же рук!».

Про адвокатів. Про високооплачувану команду з 9 адвокатів, яка нагадує зграйку піраній. Попри критику і докори тих, хто під парканом суду звинувачує їх у затягуванні – адвокати це найкраще, що є в цьому судовому процесі. Питання не в їхніх гонорарах. Питання в кваліфікації. Приклад, як ідеальне знання законодавчих шпарин, ювелірна гра проти незлагодженої команди НАБУ здатна витягти будь-кого і з будь-якого болота. Як реаліст, я упевнена, що через деякий час Рома-великомученик буде на свободі. Питання лиш якою ціною це обернеться для всіх учасників і чи не додасть загальних розчарувань суспільства в протухлій системі.

Нові граблі для НАБУ і САП. Уже не вперше їх підводить низька кваліфікація в суді проти якісної команди захисту. Невміння грати на випередження, організаційна слабкість – коли ще до вручення підозри депутат-журналіст уже всім розтрубив про затримання Насірова. Відсутність досвіду, як правильно вручати повістку підозрюваному, аби уникнути козирів на руках адвокатів «а його катували», «а він був у комі2, «а він погано харчувався», «Феофанія уже була офіційно закрита». Позавчора їхні старання були оцінені блоґерами як I love Nabu. Однак, якщо вони програють – не варто палити їх і звинувачувати у всіх гріхах. Просто є прорахунки, з якими НАБУ/САП програватимуть постійно. «Робити все по уму, в рамках закону, без допомоги Лещенка» – і все у НАБУ піде в покращення)

Коли триває якийсь черговий скандальний суд, я завжди оцінюю фан-клуби. На даному етапі мене не вражають ані депутати БПП, які прикриваючись депутатськими ксивами рятують Насірова. Ані численні Гацько, Сакварелідзе, Сіманський (щоб УКРОП так захищав прокурорів за схожою за стилістикою справою Корбана), Лещенки, Мустафи й інші Міхо – які викликають щонайм’якше апатію. Коли на закон тупо кладуть самі знаєте що, а правосуддя перетворюється на нескінченне політичне-реаліті-шоу, все це у сумі не вражає і не вселяє оптимізму про «бандитів у тюрмах» і «корупцію буде подолано».

За підсумками перших трьох днів висновки банально прості. «Ave вахтер!», «Ave чіпкий і кваліфікований адвокат!», «Ave продажній медик із елітної лікарні!». З такою командою випливе і виживе будь-яка державницька хвойда. Тиждень сорому – і спокійне житття далі десь в Євросоюзі.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

БЕЗ КОМЕНТАРІВ