Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Ідіотизм, якого не зрозуміти на четвертому році війни.

У Москві задушили бібліотеку української літератури. У Києві Російський центр науки та культури возить партіями місцеву молодь «набираться досвіду» в ерефію.
Днями до Новгорода поїхала група малолітніх українських художниць.

Абсолютна неміч українських чиновників проявилась після першої інформації про поїздку 70 школярів до Москви і Петербурга в рамках програми «Здраствуй, Россия!». Тоді Грицак заявив, що не знає про цю поїздку, але перевірить. Але лідером слабоумства став заступник міністра освіти Хобзей. Він сказав, що учителька, ініціатор поїздки, під час відпустки може робити все, що завгодно.

Фактично ця ватна педагогічна ТП далі сіятиме любов до російськоі культури і режиму в київській школі. Без загрози звільнення. Бо з таким всепрощающим шефом можна організовувати поїздки школярів навіть на ознайомчі поїздки в батальйони «Восток» та «Сомалі».

Школярам, які залюбки погодились відвідати державу-агресора, на вигляд 14-15 років. Тобто ці діти могли чути про війну, вчитися в одній школі з сиротами чи дітьми волонтерів, учасників АТО. Могли дивитися випуски новин, де всі канали, незалежно від власника, дають детальні матеріали про похорони, мешканців прифронтової зони, репортажі з гарячих точок. Якщо діти погодились на безкоштовні покатушки – вони маленькі пофігістичні ватники. Батьки, що погодились відпустити дітей до Росіі, знаючи про липові справи «українських диверсантів» – явні ватники, які не відмовляться від халявноі поїздки до мишебратьєв.

Захистити дітей від російського впливу могла лише школа, Міносвіти та СБУ. Але й ті проявили цілковиту інфантильність. Не варто дивуватися, якщо оця талановита молодь, переможці олімпіад з російськоі мови через кілька років виявляться завербованим агентами ФСБ.

Тепер оці художниці малолітні, які поїхали дивитися на російські церкви. Сучасний світ пропонує сотні програм для талановитої молоді. На*уя їхати в Росію, якщо можна отримати грант чи поїздку у Францію, Канаду чи Італію? Знову про*об Міносвіти і СБУ, бо вдруге за тиждень складається враження, що наукою і безпекою рулять Російський центр науки та культури та РПЦ.

Вряди-годи в інформаційному просторі лунає тема полонених, чиє звільнення й подальша доля досі залишаються підвішеними. Найкраще, що можуть зробити прості громадяни – не підставляти своєю інфантильністю і необачністю тих, кого взяли в полон в боях. Бо і за них, і за тих, хто просто топлес позасмагати в Крим поїхав – проситимуть взамін бойовика «ДНР» чи отпєтого сєпара.

Я була вражена по*уізмом українців після повідомлення Гештабу про затримання ФСБ 12 екс-військових ЗСУ, яких переважно затримували під час відпочинку в Криму. Дивовижну історію розказав і сам про**бщик Грицак – про трьох дніпровських атошників, які спокусилися на 500 доларів на московських будмайданчиках. А тоді тікали додому від ФСБ на BlaBlaCar.

Щоби не знайти погану пригоду на власну дупу треба пам’ятати три основи.

  1. Всі спільні проекти із Росією закінчуються двома варіантами: 1) або ви попадаєте в «терористи», або вас вербує ФСБ.
  2. Які взагалі «спільні проекти» можуть бути на 4 році війни з державою- агресором? Чого у нас засуджують приватних осіб Дорна і Лободу за заробітки в Москві, а учителька-бюджетниця відправляє партіями дітей в Росію?
  3. Треба забуть на час війни хоч про білі ночі в Пітері, хоч про перший петтинг в кримських піонертаборах і не їздити туди пляжитись, маючи досвід служби в ЗСУ. «Крим – це Україна» – тільки на піарплакатах Мінстеця. По факту – це чорна діра «русского міра», яка з кожним роком усе більше деградує і наповнюється новими гібридними новими кримчаками – дітьми російських військовослужбовців і локальних берегинь. Реалізм – краща пігулка від казематів ФСБ і перспективи 20 років в кращих колоніях Чукотки.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

  • Геннадій Черчик

    Аналізуючи багатовікову історію України, її нечислені “перемоги”, а в основному поразки, що приводили до втрати державності та зубожіння народу можна спробувати зазначити причини:
    1. Відсутність проукраїнських еліт здатних зформулюати державну ідею побудови потужної, заможної держави в центрі Європи;
    2. Наявність антидержавних олігархічних кланів, які будуть переконувати українців, наприклад, що олігархи більш ефективно будуть будувати економіку країни, (а фактично знищувати її), ніж професійні менеджери підготовлені самою державою;
    3. Відсутність чітких законів і методів та способів їх перевірки, дотримання, відповідальності. Закон один для всіх;
    4. Революції роблять знедолені, а її плодами користуються олігархи, пройдисвіти та популісти;
    5. Тільки перед смертельною небезпекою загарбання країни ворогом українці здатні об’єднуватися і допомагати один одному (Майдан та війна з загарбником), а це має бути в крові народу;
    Позитивний момент. Сподіваюся, що США, Канада (не Європа) заставлять українську владу, а мали б самі українці, дбати про свій народ, підвищувати обороноздатність держави, життєвий рівень населення, подолати корупцію і мафіозні клани. Це в інтересах всього світу!