Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

На місці політтехнологів і кураторів Вакарчука, я б взяла на замітку Олега Вінника.
І я не жартую. Дуже грамотне інтерв’ю на 112.

  • «Я би міг поїхати виступити в Москву, але я не дозволю, бо хто в АТО був, той спитає…»;
  • «Я би виступив у Путіна в єдиному випадку, аби прийшов мир».

Грамотний патріотизм. Хороший популізм. Впізнаваність. Бажання кожної другої жінки отримать маленького вінника. Новий Макрон або Трюдо? А чим ми гірше.

Можна сміятись над 12% підтримки Вакарчука в президентському рейтингу. Але – це попит на нові обличчя. Запит на деяку віддаленість наступного очільника від нинішніх політичних процесів. Віра в позитивчик, завдяки якому стоятиме і намазуватиметься масло на хліб в кожній хаті.

І да.  Є очевидна тенденція, що попит на «рятівника» поза нинішньою активною політикою посилюватиметься. Тому спонсори і технологи мають шукати наступних клієнтів на Х-факторах і Голосі)

Простота і прості рішення завжди підкуповують. В політиці так завжди як шаурма продається)

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva