Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Намагалася знайти істину між «це репресії», «кляті грантожери» і «Порох всіх обіграв».

Я не маю претензій до людей, які живуть за рахунок платників податків країн англосаксонського світу. Навіть захоплююся талантами людей – написати грант, отримати бабло, реалізуватися в професії «громадський активіст».

З іншого боку – наші видатні антикорупціонери очолюють ради громадського контролю, виступають соратниками НАБУ, розробляли «Міранду» – програмне забезпечення для е-декларування. Не вилазять з екранів та Інтернет-сторінок. Вони формують порядок денний: скандали, інтриги, опозиція до офіційної позиції влади. Їхній вплив на громадську думку величезний, хоча по суті суспільство-то їх в якості представників своїх інтересів і не делегувало – просто так вийшло, що спритні швиденько вирулили на Олімп. Тому завзятість, з якою громадські активісти так впираються е-декларуванню, мені не зовсім зрозуміла.

По-перше, вони самі цілий рік наполягали на е-декларуванні.

По-друге, після двох десятків золотих годинників, сараю готівки, мощей та домашнього храму важко чимось здивувати досвідчену публіку. Хіба що у Шабуніна в будинку буде мумія Тутанхамона, у Юрчишина – шапка Мономаха, а руда криклива дівчина, чиє ім’я постійно забуваю, запише золотий кабріолет.

Третє. Претендуєш на роль провідника народу – будь чесним. Покажи все своє нажите, доведи, що кращий за Насірова – БППешного бариги-фіскала.

Важливий акцент. Скандал знову вийшов через невміння влади спочатку підготувати суспільство до нової неоднозначної ініціативи, роз’яснити, чому потрібно декларувати ГО, практичні підсумки. Потім вже голосувати. Бо старе нуссовське «Я підтримую президента», «не розгойдувати будку» – вже давно не працює. А грамотної комунікації ніхто вчитися не хоче, потім сповна отримує палицею по п’ятах.

Насправді обіграти істерію «е-декларації = репресії» можна було просто.

  1. Запускаємо дискусію про активістів громадських об’єднань та їхній вплив на уми простих обивателів. Наголошуємо, що у воюючій країні потрібно розрізняти активістів, яких фінансує США, і тих, які отримують криваві рублі «Газпрому».
  2. Юзати Лещенка в ключі історії морального авторитету, антикорупціонера та слідчого, який за фактом виявився телям, що одразу годується від двох корів. Посміхається в посольстві США, але дружить з охоронцем Фірташа, вечеряє з Григоришиним, має рахунок в «Сбєрбанку», живе з прихильницею «русскава міра», яка працює в Москві.
  3. Робити акцент, що в демократичній країні всі повинні бути в рівних умовах. І обвинувачені, і прокурори. Тому декларувати доходи треба не лише депутатам, міністрам, суддям, але й професійним антикорупціонерам, які зробили собі імідж борців на «боротьбі з кимось в фейсбуці», виступають нібито соратниками профільних органів НАБУ і САП.
  4. Говорити, що е-декларування для ГО – необхідний захід, щоби краще контролювати чиновників. Для активістів навіть вигідним є порівняння з Костянтинівським і Демчаком. Уточнити, що ці самі актівісти вже мають досвід балотування в парламент і, можливо, з часом стануть заміною жирним і жадібним бюджетникам. Тому це нормальний етап для вирощування нових еліт.

Замість цього вийшло, як завжди. Через «Ж». Класика жанру по-українськи.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

БЕЗ КОМЕНТАРІВ