Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Молодого реформатора Дмитра Вовка чисто по-людськи шкода. Буквально за три доби напримітний хлопець зі стрімкою кар’єрою перетворився на нового ворога народу. На нового цапа відбувайла. Викликали на килим на фракцію БПП, хоча НКРЕ – формально незалежний орган. Отримав порцію критики. Вранці Порошенко попросив призупинити рішення про абонплату. Гройсман попрохав те саме. Комісія врешті призупинила.

Але маховик ненависті спинити не так просто. Юля в парламенті погрожує збирати по 13-15 рад щодня (контрольованих «Батьківщиною» в провінціях) проти репресій влади. Березюк, чий партійний лідер перетворив інтелігентне місто Львів у сміттєву клоаку, теж не цурається розповідати про комунальний геноцид. Ляшки блокують працюючу раду – практичного ефекту нуль, однак буде, що розповісти про невпинну боротьбу увечері.

Навіщо взагалі було гратися в завідомо програшну абонплату за газ? Наш народ за останній рік ретельно вчився, як перебороти в собі пострадянські відчуття «все безплатно» і платити досить високі комунальні послуги. Погодились. Бо це і є крок до енергетичної незалежності і краще сплатити десь вище, аби менше дісталось «Газпрому» та його енергетично-політичним прокладками всередині країни. Однак, коли по закінченню опалювального сезону тобі пропонують платити далі, аби у Фірташа був якісний юридичний супровід в протистоянні з американським ФБР – це фігня. І кожен грамотний популіст зараз сповна поюзає тему тарифів аби отримати бонуси до рейтингів.

В цілому, історія з абонплатою – традиційна українська ментальна сага як розбити кілька разів лоба граблями. Однак не зробити жодних висновків, а покласти під ноги кілька граблів і утнути гопака.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

БЕЗ КОМЕНТАРІВ