Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Слідкую за поверненням 35 наших і стримана радість.

Стримана, бо це усе ж не всі бранці, яких захопила РФ і торгує ними, як а ринку невільників.

Стримана, бо в списках тих, хто поїхав на Росію є наші громадяни, які старанно працювали на Росію. Вишинський взагалі цінний кейс, як сидіти на двох стільцях, кричати про свободу слова і отримувати медальки за Крим.

Ми ще не знаємо, якими політичними ніштяками заплатить Україна за обмін 35:35, а от сусіди вкотре показують своїм агентам, що їх заберуть в будь-якому випадку.

Дуже тішить повернення моряків, бо флоту у нас і так як кіт наплакав, а взяття в один день скількох пацанів і без того б’є по духу. Уже не згадуючи, що попали вони в полон через пустий піар високих чиновників – без особливого прикриття і підтримки.

Рада за дітей Сенцова, які побачать батька. За Гриба, який до в’язниці потрапив через приватні бесіди в уютном вконтактікє.

Ще стримано радію, бо ніхто не гарантує появи нової «надісавченко». А з огляду скільки у нас ще катається до РФ і Білорусі – то наловити нових на обмін за сепаратистів і ГРУшників не буде проблеми.

Головна ж небезпека: хто перший крикне, що Росія уже не та і давайте миритися?

Джерело: Марина Данилюк-Ярмолаєва