Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Наживку для мешканців ОРДЛО про урівнювання їх у правах із справжніми росіянами закидали уже давно. Ось бойовик Ходаковський ще у лютому 2019 натякає, що метрики «ЛДНР» – перший крок до отримання паспорту РФ.

Цікаво, що ще в 2017 російський уряд дозволив українцям отримувати громадянство за спрощеною системою. У грудні 2018 року президент Росії Владімір Путін підписав закон, який дозволяє подати заяву на прийом в громадянство РФ віддалено – за місцем перебування. А за кілька днів до ухвалення цього закону МЗС РФ Лавров заявив, що не бачить перешкод для того, щоби громадяни України, які проживають на Донбасі, мали російські паспорти – і згадав конфлікті Абхазію та Придністров’я.

Тому кричати, що Росія вирішила паспортизувати мешканців окупованого Донбасу виключно через перемогу Зеленського – неправда. Цей план практично розроблявся ще із 2017 року, а перші інформаційні вудочки закидали ще у 2015 році – коли взагалі було не ясно, хто йтиме на вибори із Петром Порошенком.

Можливо, навіть добре, що Росія підписала цей указ і оголосила про червневу дизельну війну, бо так керівництво РФ змушує Володимира Зеленського ще до інавгурації робити проукраїнські антиросійські заяви. Бо так мости спалюють ще до будь-яких спроб на словах помиритися із Путіним, скажімо, розпиванням горілки або спільними польотами на стерхах.

Не секрет, що за три місяці виборчої кампанії Путін став біґбордною страшилкою – дуже добре, що господар Кремля показує, що він страшніший за технології на картоні кандидата, який так і не зумів сповна користатися воєнною повісткою.

Пакет російських «нежданчиків»: від рішень щодо поставок нафти і газу до паспортів для ОРДЛО – предмет майбутніх торгів щодо Криму і Донбасу до виборів у парламент. Що, ось бачите, «к чему привели ваши майданутиє». В умовах, коли більшість електорату вважає, що головна компетенція президента це – знизити тарифи, позбавити депутатів недоторканості та проводити прямі переговори із Росією – це небезпечні міни.

Велика розгубленість є іще і тому, що новоспечений президент на тлі рішучих точкових ударів агресора поскаржився на відтягування дати інавгурації та похвалився вояжем до Туреччини, а от, хто рулитиме МЗС та Міноборони, досі – предмет розмов для мольфарів, політичних блаблабологів та шанс для вискочок, які міняють політичних хазяїв із швидкістю гельмінта.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva