Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Правий глава МЗС Клімкін, що рішення по європейському залюбленні росіян було справою часу і пофіг, як ім‘я президента – Порошенко чи Зеленський. Це спільна проблема.

1.У нас з’явилися із 2014 року широкі санкції проти російського бізнесу? Є візовий режим? Російські нафтовики і газові свердловини перестали накачувати грошима проросійські рупори Кремля, на яких із превеликим задоволенням доносять «альтернативну позицію» молоді обличчя і еталонні патріоти? Якщо нам добре, до чого Рада Європи буде відмовлятися від щорічного російського внеску в 30 мільйонів євро, а самі європейці від газу, російських ніштяків і ринків збуту для 140 мільйонів.

2. Наївні розмови про цінності, які ми хотіли донести, а Європа не оцінила. Коли щороку у нас ухвалюють бюджет, то лідери фракцій і окремі прагматичні депутати штурмують кабінет спікера і бюджетний комітет в намаганні протягнути свої схеми і поправки на мільйони. І от тоді мова іде якраз не про цінності. І не про пенсіонерів із онкохворими, якими так люблять прикриватися бюджетотворці. В принципі чим відрізняються росіяни та європейські делегати.

3. Прихильники Петра Олексійовича мали б не слиною плюватись «а ми попереджали» – на його плечах договорняк із кумом Путіна і його матеріальне зростання як на дріжджах. Якщо система прекрасної міжнародних валиться за місяць – може, не така вона і чудова була, як нам розповідали. Володимир Зеленський натомість мав би не розчаровуватися у фейсбуках, а шукати достойних дипломатів на роботу в іноземні посольства. В США, Брюссель, Берлін, Лондон, Париж. У Китай – де посла нема кілька місяців, а в країну із 1,4 мільярда населення призначав іще Янукович. Та і врешті час пропонувати іноземцям щось притомне, а не жінок-брендів. Бо Росія пропонує гроші і «Північний потік-2».

4. Вихід України і припинення сплати членських внесків – дурна ідея. Ця делегація ПАРЄ справді б’ється як леви, а от хто буде в наступній і що ці люди робитимуть – велике питання. Наша мета – тиснути на негідників усіма можливими способами. Росіяни радітимуть, що нас там нема, навіть використають собі в плюс.

5. Ситуація прямо показує, як самододроч на самих себе, на томос, віру і якось воно буде – як у чухраінців імені Остапа Вишні приносить в результаті проблеми і лайно для усіх. Чарівних пігулок в дипломатії й протидії РФ не буває. Доведено багато раз із 2014 року.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva