Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Свого часу моряки потрапили у полон, бо дехто хотів терміново підняти рейтинги, а вийшло страшне фіаско. Президент Зеленський зараз погоджується на звільнення Цемаха, щоби вдовольнити жагу юрби до «припинення вогню». Ну, і зберегти свій рейтинг. Якщо телевізор – його сильна сторона, то розмови із сусідами без рольових ігор Боклана – одна слабкість і вибір між суперечностями.

Нідерландські євродепутатки і слідчі JIT уже висловлюють традиційне глибоке обурення, що Цемаха так і не допитають. Це попсує стосунки із Нідерландами в плані санкцій, але самі голландці погодились на повернення делегації РФ до ПАРЄ.

А не так давно нідерлансько-британська компанія Shell, яка є одним з акціонерів проекту газопроводу «Північний потік-2», сказала, що виконуватиме санкції США проти російських газових проектів в разі ухвалення, але «зобов’язана продовжувати виконання» уже укладеного договору про партнерство. Тобто по суті, нікого не колишуть незручні емоції щодо МН17, коли головне – великі проекти на купу лаве.

Але логіка РФ не така примітивна. Сьогодні публічно Путін попросив у Зеленського фактичну індульгенцію для свого кума. Щоби він і далі продовжував літати і катувати салом нові порції бранців.

Компроміси із Путіним небезпечні ще й тим, що нашим сусідам ніщо не забороняло викрадати прикордонників, моряків, туристів у Білорусь аби потім на ринку невільників виторговувати собі політичні ніштяки та шматки українського суверенітету.

Доля людей важлива, але в яку повертатимуться ці люди теж важливо.

Що стосується конкретно Цемаха – абсолютно пофігу, де зариють це алкоголічне біосміття з українськими метриками і нутром сосєдя.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva