Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Передивилась старі заяви Юрія Луценка щодо Савченко і Рубана. І той самий блокбастер, і заяви, що ми знаємо прізвища російських полковників, які зброю давали.
А що ж зараз мовчимо? Чи сіквела уже не буде? (свіжий пост прочитала, але хто заважав за кілька років змінити старий регіоналівський КПК)

Мені гірко не від того, що Рубан із Савченко виявились святими. Мені гірко за профукану п’ятирічку і злитий в унітаз урок 2005-го.

Ви знаєте, мене огидно злили наші елітні політологи і письменниці з преміями, які писали огидні жарти і виставляли нас мавпами перед послом Франції – країни, яка стримує РФ і є учасником мінського процесу. Знаєте, кандидати і вибори були і є – ті самі кандати днями наввипередки бігали по Парижу в пошуках підтримки, а лишатися людьми треба завжди.

Мені огидні заяви експертів із печі про втрату собору і смерть Європи. Ви хоча б почитайте, що таке Норт дам де Парі – пам’ятка не про селфі і курасани, серце Парижа, яке бачило і Варфоломієвську ніч, і сказ Робеспьера, і тріумф Наполеона, і славу Фоша. Об’єкт культури, який за відвідуваністю удвічі більше ніж Ейфелева вежа.
Поки наші зубоскали і спеціалісти виносять свої недолугі експертизи мільярдер Франсуа Анрі Піно (власник Гуччі і Сен-Лоран – все те, у що одягаються наші колишні колгоспники, аукціону Christie’s) відкрив фонд на 100 мільйонів на реставрацію собору. Від наших скоробагатьків ви ніколи не дочекаєтесь спонсорської підтримки палацу Потоцьких чи реставрацію палацу Терещенків на Житомирщині.

Собору бути – ви матимете свої селфі, а Франція поверне своє серце.

Тепер я знаю, що мене злить більше за вибори – вискочки та ідіоти.  Реформи і міжнародних союзників профукують отакі письменники і радники. Вони і Петра Олексійовича втопили, і Зеленського погублять, і другий реванш із могили витягнуть.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva