Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Замість пафосних слів про ІКЕА, як лакмус реформ і добробуту або нульової корупції. Є книжка Ленарта Дальгрена «Всупереч абсурду, або як я підкоряв Росію, а вона мене».

Так от так шведський шеф відправив Дальгрена в жахливу корумповану Росію через просту причину: там був ринок споживачів на 140 мільйонів, там були робочі руки. Всю книгу Дальгрен розказує, як їх намагалися на*бати чиновники, як використовували у якості піару перед виборами. Просто вимагали відкати. Єдине місто, де ІКЕА зайшла без проблем, була Казань, бо там появу магазину розцінили як ознаку європеїзації)

Пам’ятаючи червону доріжку на відкритті Н&М, уявляю, як бомонд купуватиме розкладні шафки замість елітних італійських гарнітурів під тигра і версаль)

А ось мій любимий момент із книги про ліжко і рекламну кампанію:

«Тепер прийшов час рекламної кампанії, мета якої – міцно впровадити бренд ІКЕА в свідомість буквально кожного москвича.

Щодня московське метро перевозить близько 7 мільйонів людей. Значить, саме тут повинна бути наша реклама. Але і тут ми знову натрапили на протидію московської влади. Цього разу вони відмовилися погодити розміщення нашої реклами в метро. Звичайні для ІКЕА, зухвалі і провокаційні слогани не влаштовували керівництво метрополітену. Плакат, що оголошує, що «кожен десятий європеєць зроблений на наших ліжках», не отримав заслуженого, на наш погляд, схвалення. А швидко надати статистичні дані, що підтверджують істинність цього твердження, було неможливо.

Керівництво Московського метрополітену посилалося на дослідження людської психіки, згідно з якими людина, перебуваючи під землею, нібито є психічно нестійкою, тому наша реклама може бути просто небезпечною. Представниця метрополітену дорікала нам у відсутності творчості. Ми ввічливо запропонували їй самій очолити наш креативний відділ. Відповіді не було. Ймовірно, вона вловила іронію».

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva