21 жовтня 2018 року в Польщі відбулися місцеві вибори. Хоча партія влади, правоконсервативна «Право і справедливість», і перемогла у більшості воєводств, їх дедалі більше тіснить ліберальна опозиція. Для видання InfA експерт аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Олійник прокоментував тенденції польської політики в контексті розвитку українсько-польських відносин.

Експерт зауважує: Партія «ПіС» зібрала, звісно, третину голосів (33 %), однак це менше за показники минулих виборів (37 % підтримки). Для команди Дуди-Качинського це тривожний дзвінок.

Головні опозиціонери із «Громадянської Коаліції» («Громадянська Платформа» + «Партія Новочесна») у блоці із селянською партією PSL сумарно набрали до 40 %. Найгірше для консерваторів, що ліберали виграли мерські вибори у великих містах – Лодзі, Познані, Вроцлаві – а також у столиці. Населення крупних міст більше орієнтується на ідеологію ЄС. А на сільському Сході, особливо в сусідньому з Україною Підкарпатському воєводстві, домінує «ПіС»івський електорат, який виступає проти прийому мусульманських біженців і за збереження традиційної польської католицької культури.

«Узагалі Польща може повторити досвід США, де мегаполіси – ліві, а периферія – переважно права. Низка варшавських ліберальних мислителів уже навіть заговорили про перспективи федералізму, мовляв, щоби відділити від впливу на владу «клерикальний і мракобісний» Схід (в основному це території колишньої австрійської Галичини). Ці тенденції з року в рік розмиватимуть монолітність польського суспільства.

У короткотерміновій перспективі Києву вигідне певне послаблення правого курсу Польщі, відходу від влади одіозних українофобів на кшталт партії «Кукіс» чи кресов’яцьких товариств, як і зменшення гостроти «волинських» дискусій, захист прав наших заробітчан (на чому особливо наголошує новий мер-ліберал Варшави). Однак справжній розкол польського суспільства загрожує послабленню цієї держави як можливого союзника України в Балто-Чорноморському просторі, що переводитиме Польщу в ранг залежних від франко-німецького альянсу гравців. А останній завжди «дружив» з Росією – звісно ж, за рахунок Центральної Європи».

Читайте: Для помісної церкви кремлівські «консерви» небезпечніші за мінських розкольників

Угорські претензії до України підживлює подвійна гра вітчизняних політиканів – експерт