Настя Рудніцька, журналістка

Ненавиджу, коли люди роблять однобокі висновки, та ще і вводять інших в оману: https://beztabu.net/dubi-ta-lipa-chim-poyasniti-nizkij-riven-znan-ukrayinskih-bakalavriv_n25192

У цій статті автор фактично спихнув усі проблеми (охрестивши, до слова, дубами українську молодь) на стару систему, описавши лише верхівку айсберга.

Однак як новоспечений бакалавр візьму на себе сміливість сказати, що я не погоджуюся з половиною тез. Більше того, про деякі глобальні проблеми, що спричинили низькі результати ЗНО деяких студентів, зовсім не згадано.

Отож, автор стверджує: «На гуманітарних факультетах зазвичай взагалі не морочать собі голови вигадками чогось автентичного і копіюють російські напрацювання». Воу-воу. Шановні. Як мінімум, у наш час – це дуже серйозне звинувачення. І, що важливо, – де хоч один доказ? Пусті слова?

Можливо, мені пощастило з університетом значно більше за інших, але на цей та інші наїзди на виші можу відповісти одним реченням: якщо ти хочеш вчитися – ти вивчиш, а якщо ти прийшов протерти штанці – тобі і Ґарвард не допоможе.

Однак, найважливіше у цій статті та ситуації в цілому не це.

Давно хотіла написати про корупцію в вишах, а тут такий привід – усі проблеми раптом спихнули на стару систему, нібито, крім цього, у нас усе пречудово: і хабарників немає, і всі студенти не люблять дати на лапку і потім півроку не ходити на пари.

Отож, про наболіле.

Усі 4 роки навчання, коли я комусь із інших університетів говорила, що від мене іще НІ РАЗУ ніхто не вимагав хабар, мені крутили пальчиком біля скроні, називали брехухою. Усе було.

Водночас від своїх співрозмовників я наслухалася цікавих історій. Звісно, я не називатиму виші та імена, проте можу запевнити у 100-відсотковій правдивості цих ситуацій.

Отож, вашій увазі – найяскравіша з них.

До одного вишу у Києві прийшов викладати пан із Донбасу. В однієї групи з 25 осіб він вів кілька предметів. Далі – проста математика.

У середньому кожен студент із цієї групи (скільки таких було взагалі – не знаю, однак точно не одна) «подарував» цьому викладачу близько 1000-1500 гривень. Рахуємо – навіщо якщо взяти по мінімуму, то цей пан заробив близько 25 000. На рівному місці. Система проста: щось вчиш – то платиш менше, нічого не вчиш – платиш більше.

А ви кажете, що проблема у старій системі?

У ній теж, не можу сперечатися. Проте мене цікавить ось що – чому уже кілька років я фактично нічого не чую у ЗМІ про тотальну корупцію в вищих навчальних закладах? Було лише пару затримань, однак якщо садити всіх, хто бере хабарі, то українські в’язниці будуть переповнені.

Із цього виникає і інше запитання – чому про це мовчить Міносвіти? Не тому, що низка посадовців на цих схемах отримує «надбавку» до зарплати, на яку потім купує кілька дач на Канарах, і записує їх на тещу?

Після негативу треба трошки позитиву: 4 роки тому я точно зробила правильний вибір, вступивши в #Grinchenko. Ні разу не давши хабар у нашій країні відчуваю себе супервумен ;)

Джерело: Настя Рудніцька

БЕЗ КОМЕНТАРІВ