Назар Приходько, журналіст і волонтер

У відповідь на статтю головредактора «Дзеркала тижня» Юлії Мостової про імміграцію Юрій Луценко заявив що, цитую: «Зрадофіли всіх мастей – песимісти, а ми оптимісти – змінюємо країну».

Що я хочу сказати: якщо премії вісьмом працівникам Мін’юсту за один (!!!) місяць сукупно становлять 23 мільйони гривень, якщо зарплата голови «Нафтогазу» Коболєва перевищує 2 мільйони гривень на місяць, якщо Грицак засекретив декларації ВСІХ співробітників СБУ із собою включно, якщо сукупна сума вказана всіма депутатами, чиновниками, міністрами і Президентом у е-деклараціях дорівнює трьом річним бюджетам Білорусі, якщо заяви «українці більше їдять», «посмердять і розійдуться», «не збудували навіть собачої будки» і ще СОТНІ і ТИСЯЧІ фактів зневаги до людей, які четвертий рік тягнуть на собі війну – це зміна країни, то я не знаю такої країни. Вона ТОЧНО не моя.

Та я не поїду – поїдуть такі як Луценко, і не в Париж чи Лондон, а в Дебальцеве, Станицю Луганську та Попасну – на каторгу, відбудовувати.

Джерело: Назар Приходько

  • Петро Кравчук

    Назаре , ви молода людина я теж такою був .Мені зрозумілий ваш максималізм , а уявіть собі ,,боронь боже,, Ваша мама хвора , або не при своєму розумі , Ви що відречетеся від неї , чи як. Справжні чоловіки воюють до останнього патрона . Холодноярівці котрі підняли повстання в київській в*язниці , знаючи ,що вирватися на волю їм не можливо із залишених патронів , по одному на особу , половину вистріляли в ворогів , рештою вбили себе по одному на двох. Я не закликаю до суїциду, я закликаю жити , боротися до останнього і тільки коли не буде іншого вибору . померти з честю , не зганьбивши ні себе ні матір Україну.