Назар Приходько, журналіст і волонтер

ЛЮТО бісить порівняння цін на продукти з безвізом, Томосом та Законом про мову.

Спочатку думав просто написати маленький пост на якомусь кольоровому тлі про це, але потім вирішив розписати трохи детальніше, адже прийшов от до якого висновку:

Прошарок населення, саме НАСЕЛЕННЯ, який зловживає подібними порівняннями, знає, як використовувати цибулю, картоплю, м’ясо/птицю, рибу і т.д. А от як використати безвіз, Томос та мову – уявлення не має, адже ніколи не користувався ані першим, ані другим, ані третім. Тому цьому прошарку здається, що це якесь ефімерне, зайве та не потрібне.

Саме тому, з’являються вислови про «на хліб не намажеш» чи «салат не зробиш». Все впирається винятково в ШЛУНКОВІ інтереси. Чому б не порівняти Томос і космос, скажімо? Чи безвіз та Гіперлуп? Бо і космос і Гіперлуп, для цього прошарку – такі ж недосяжні поняття.

У фільмі «Тіні війни» (1993) Ґеоріґія Ґонґадзе про війну в Абхазії, мій давній Друг, Побратим і вчитель Valeriy Palchik говорить таку фразу: «Щастя – це коли ти відчуваєш, що ти не просто існуєш, а що ти живеш повноцінним життям. Що у тебе, окрім своїх шлункових інтересів є якісь інтереси вищі». І оцих от ВИЩИХ інтересів, а саме інтересів країни, Держави, Нації, майбутніх поколінь, прошарку «цибулят» не зрозуміти ніколи…

Джерело: Назар Приходько