14 березня 2019 року грамоту Петра І митрополиту Йоасафу офіційно передали у Берліні послу України в Німеччині Андрію Мельнику

Берлін передав Києву важливий для історії православної церкви в Україні документ щодо анексії Москвою Київської митрополії. Йдеться про оригінал грамоти російського царя Петра I від 1708 року, яким він підтверджував поставлення Київського митрополита Йоасафа Кроковського. Цей документ прикрашав понад півстоліття стіну в бібліотеці Інституту східноєвропейської історії та краєзнавства при університеті Тюбінгена в Німеччині. Про це повідомляє DW.

У тюбінгському інституті навіть не здогадувалися, яке історичне значення має документ, який більше півстоліття просто прикрашав бібліотеку.

«Вона собі висіла десятиліттями на стіні, і всі вже сприймали її просто як інвентар. Ми знали лише, що наприкінці 50-их років минулого століття колишній директор інституту купив її у торгівця антикваріатом за дві тисячі марок. Це мала бути наочність для студентів», – розповіла заступниця директора інституту східноєвропейської історії Катаріна Кухер (Katharina Kucher).

За її словами, кілька спроб науковців з Тюбінгена з’ясувати, звідки саме взялася грамота, завершувалися безрезультатно.

Пізніше наукова співробітниця Національного Києво-Печерського заповідника  Наталія Сінкевич звернула увагу німецьких колег на те, що документ до Другої світової війни перебував у київських архівах.

Невдовзі було створено спільну українсько-німецьку експертну комісію. За фінансової підтримки міністерства закордонних справ Німеччини комісія півроку шукала докази походження документа та вивчала обставини його зникнення. З’ясувалося, що до 1922 року грамота зберігалася у ризниці Софійського собору, потім у бібліотеці при соборі. 1931 року бібліотеку передали Академії наук, історичні манускрипти якої зберігалися у Національній бібліотеці, згодом названій іменем академіка Вернадського. 1941 року, під час окупації України нацистською Німеччиною, грамота зникла разом з понад двома десятками інших документів, що колись зберігались у ризниці Софії Київської.

Дослідники припускають, що документи були вивезені зондеркомандою есесівця Ебегарда фон Кюнсберґа (Eberhard von Künsberg), яка систематично вилучала історичні документи і предмети мистецтва на окупованих територіях. З 24 документів, що зберігались колись у Софії Київській і, вочевидь, були вивезені нацистами, досі був знайдений і повернений в Україну лише один. 1995 року США передали Києву історичний документ, який добровільно повернув американський ветеран Другої світової. Колишній солдат привіз його з Відня, де купив у торговця антикваріатом.

14 березня 2019 року грамоту Петра І митрополиту Йоасафу офіційно передали у Берліні послу України в Німеччині Андрію Мельнику.

Наукова робота для з’ясування походження документа була завершена ще восени 2016 року. Бюрократичні процедури, необхідні для реституції, затягнулися на кілька років. Обізнані з переговорами між Києвом і Берліном співрозмовники DW висловили думку, що частково затримка була пов’язана і з політичною ситуацією. Зрештою, збіг передачі документа в часі з отриманням Православною церквою України томоса про автокефалію міг справити враження, що повернення грамоти є політичним жестом.

Наталія Сінкевич вказує на те, що оригінал грамоти ніколи до віднайдення у Німеччині не досліджувався з метою встановити детальні обставини процесу перепорядкування Київської митрополії Москві. На початку XIX століття російський історик і клірик Євгеній Болховітінов оприлюднив у своєму дослідженні текст грамоти 1708 року. Однак у цій публікації текст було піддано цензурі, з’ясувала Сінкевич, вивчивши оригінал.

«Болховітінов вирізав найцікавіший з сьогоднішньої точки зору момент про те, що Київський митрополит зобов’язується не повертатися більше до Константинополя», – зазначила дослідниця.

Вона переконана, що згадка Константинополя у грамоті через два десятиліття після перепідпорядкування митрополії свідчить про те, що Москва не була впевнена у лояльності київського духовенства. Попри те, що з моменту зміни юрисдикції з Константинополя на Москву минуло два десятиліття.

«Цей документ свідчить про те, що перепорядкування не було одномоментним, а було багаторічним процесом. Вочевидь, бажання київського духовенства повернутися до Константинополя існувало. Через це в грамоті підкреслено, що Кроковський не буде цього робити», – каже дослідниця.

На її думку, цензурування тексту історичних документів свідчить про бажання Росії уникати навіть будь-яких згадок про те, що Київська митрополія була раніше підпорядкована Константинополю.

До речі, Йоасаф Кроковський був останнім за царських часів митрополитом, обраним київським духовенством. Після нього упродовж кількох століть митрополитів прямо призначала Москва.