Новий Ататюрк: яку Туреччину створює Ердоґан

Турецький президент забрав у своєї країни усі шанси на демократію?

Справжня турецька демократія народилася лише рік тому – під час спроби державного перевороту в Туреччині. Натомість нині президент країни Реджеп Ердоґан намагається отримати формальним шляхом неформальні повноваження Ататюрка та стати батьком нації. Про це пише відомий український журналіст і фахівець із міжнародних відносин Віталій Портніков, передає Лівий берег.

«Із першого дня появи цієї самої парламентської республіки нею залізною рукою керував творець сучасної Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк – фактичний диктатор, правління якого тривало 18 років. Ататюрк був не просто лідером країни, він був мірилом всіх її норм. Парламент і суди за нього були не більше ніж декорацією. Після смерті Ататюрка його повноваження – але не авторитет – успадкував другий президент Туреччини Ісмет Іненю, чиє правління тривало ще 12 років», – підкреслив Портніков.

За його словами, уся історія наступних чотирьох десятиліть – це історія про те, як корумповані компрадорські режими, невміло оформлені під парламентську республіку, змінювалися жорстоким військовим правлінням, поруч із яким Ердоґан відпочиває – військові знищували та репресували не просто людей, які були не згодними з «історичною роллю армії», а й користувалися своїми конституційними прерогативами для економічного посилення генералітету.

«Уся ця добре налагоджена система обвалилась навіть не під впливом часу, а під впливом Заходу. Процес приєднання Туреччини до Європейського Союзу зажадав від країни конституційних змін, які ліквідували б право військових втручатися в політичний процес. Але парадоксальним чином ці зміни дозволили Реджепу Тайїпу Ердоґану розпочати будівництва нового авторитарного режиму, вже не обмеженого військовим втручанням. І тоді частина військових вирішила замінити лідера цього режиму», – зауважив журналіст.

Відтак, запевнив він, турецька демократія – справжня демократія, а не авторитарна декорація, вибудувана Ататюрком, народилася в літні дні 15 липня 2016 року, коли звичайні громадяни Туреччини зупинили спробу військового перевороту.

«Турецький народ вперше за всю свою історію сам вийшов на вулиці захистити свою республіку – до цього за нього це робили генерали, які використовували цей “захист” виключно в своїх цілях. І якщо ми говоримо, що справжня незалежна Україна існує лише три роки, після Майдану, а до цього була декорація, то ми повинні зрозуміти, що справжня демократія в Туреччині – з участю громадян – існує менше року, а до цього була декорація», – зазначив експерт.

Також він додав, що проти посилення авторитаризму – традиційного для Турецької Республіки, створеної Ердоґаном – висловилося приблизно стільки ж людей, скільки за розширення президентських повноважень, щоправда потрібно розуміти, що і серед прихильників президентської республіки аж ніяк не всі – прихильники авторитаризму.

«Саме в цьому – майбутнє Туреччини. Не можна насаджувати демократію насильно, про це свідчить весь досвід світової історії. Вона починає розвиватися тільки тоді, коли її готові захищати самі громадяни. У Туреччині цих громадян уже досить і саме вони – майбутнє цієї країни. Навіть якщо Ердоґан не зробить правильних висновків з очевидного суспільного розколу та буде тільки посилювати свою особисту владу, це призведе лише до тимчасового успіху авторитаризму. Парадокс ситуації в тому, що Ердоґан, який намагається отримати формальним шляхом неформальні повноваження Ататюрка та стати батьком нації, протиставляє себе Мустафі Кемалю. А для тих, хто голосує проти Ердогана, Ататюрк – це приклад для наслідування», – підсумував публіцист.

Залишити коментар

БЕЗ КОМЕНТАРІВ