Головна подія цього тижня – санкції проти неперевершеної трійки провідних держав «цивілізованого світу» – Росії, Ірану та Північної Кореї. А в наших пенатах усе за планом – Саакашвілі включився в антиукраїнську гру, а Київ переможним кроком рухається до техногенного колапсу.

Палата представників США ухвалила законопроект «Протидія супротивникам Америки через санкції»; Сенат більшістю голосів санкції підтримав (98 – за і всього 2 проти). Законопроект передбачає досить значні обмеження у співпраці з Росією. Московській недоімперії сильно обрізають доступ до довгих і дешевих грошей – уже прогнозують, що після впровадження санкцій посиплеться рубль; законопроект фактично ставить хрест на кремлівському проекті «Північний потік-2».

Однак українцям радіти зарано: документ іще має підписати президент Трамп, а як вчинить непередбачуваний Дональд – сказати важко. Йому до вподоби босяцькі замашки Путіна і він цього не приховує. А можливо, йому подобається модель влади, коли найвищі чиновники мають необмежене право неймовірно збагачуватися на монопольному бізнесі.

Як відомо, законопроект містить багато сюрпризів не тільки для росіян, але і для самого Трампа. Родзинкою для нього став пункт про неможливість пом’якшення президентом санкцій проти Росії без згоди Сенату і Конґресу. Зверніть увагу: у законопроекті прописано, що Президент США не може зменшити санкції саме проти Росії, а не проти Ірану чи КНДР. Видно, сенатори з конґресменами щось-таки знають про нового керманича США.

Звичайно, Трамп не піде на пряму конфронтацію із Сенатом та Конґресом через «Протидію супротивникам Америки…», а діятиме винахідливіше. Недаремно директор із комунікацій Білого дому Ентоні Скарамуччі уже заявив, мовляв, президент підтримує санкції проти Росії, тому він, можливо, проект про санкції… заветує. Ну звичайно ж, не для того, щоби подовжити агонію путінського режиму, а для того, щоб іще підсилити санкції. Бо цих санкцій Трампу замало, він, бачте, воліє зробити їх іще більш жорсткими, а потім іще…

Що б там не розповідали люди з оточення Трампа і його родичі, а між Трампом і Путіним є якийсь зв’язок. Він неочевидний, про нього можна лише здогадуватися, але він є – і скоро ми про це дізнаємося більше. Простір навколо Президента США все звужується, і є підозра, що на поверхню згодом випливуть нові факти.

Трамп це відчуває і нервується, його заява про вплив України на вибори в США – це за межею добра і зла, це щось схоже на гібридні технології росіян в історії з Боїнґом MH 17. Президент США втрачає обличчя. Йому кажуть: Росія впливала на вибори в США, наводять факти про зустрічі з російськими юристами, а він у відповідь несе дурню про Україну, звідкись з’являється громадянка США Чалупа, яка збирала компромат на Манафорта. Був би Трамп прихильником демократичних цінностей, він сам би ініціював розслідування щодо Манафорта – чи справді той брав гроші із чорної каси Партії регіонів.

Саакашвілі має рацію – українські олігархи справді плетуть інтриги, але не проти кандидатів у президенти США, а проти свого народу. І те, що внаслідок боротьби між українськими олігархами вигулькнуло ім’я Манафорта – то не антиамериканська змова, а дурість і недалекоглядність цих же олігархів, які просто не припускали, що Трамп переможе Клінтон.

А тепер про Михаїла Ніколозовича. Цього четверга він зробив заяву, яка шкодить Україні й  ставить під сумнів правдивість панегіриків про любов до України, на які він не скупився після отримання громадянства з рук Порошенка.

Саакашвілі включився у брудну антиукраїнську гру і сказав, що Трамп має рацію, коли звинувачує Україну у втручанні в американські вибори. Хто-хто, а Мішико точно знає, що український олігархат просто не здатен вести антиамериканську політику (він навіть на антиросійську не спромігся). Саакашвілі добре обізнаний в українському політикумі – він чудово знає, чим дихає вся наша панівна верхівка – від Порошенка і Коломойського до Труханова з Ківаловим.

Цим хлопцям і не примариться щось антитрампівське мутити – у них інші інтереси. Все це чудово знав Саакашвілі, але зробив свою заяву про втручання України у справи США, усвідомлюючи, що його слова нашкодять не Порошенку з Коломойським, а Україні в цілому, що заява Трампа це, можливо, прояв путінської стратегії у гібридній війні проти України та Заходу, яка в подальшому може погіршити відносини між Україною та США, а це погіршення розв’яже руки росіянам для нових злочинів в Україні. Все це чудово розумів колишній керманич Одещини, але сказав те, що сказав.

Його не виправдовує той факт, що сказав він це під впливом емоцій, після того як нехороший вчинок щодо нього зробила українська влада, позбавивши громадянства.

Особисто я підтримую цей крок – у Саакашвілі правильно відібрали громадянство. Не треба було йому давати його взагалі, як і багатьом іншим псевдореформаторам, усім цим яреськам, новакам, квіташвілі. Даючи цим особам громадянство, принижували більшість українців, які не за мільйони самовіддано трудяться на благо своєї країни, які при наявності соціальних ліфтів могли б набагато краще працювати на посадах, які повіддавали легіонерам. Усі ці хлопаки та дівчата приїхали зрубати бабла, захистити бізнес-інтереси Польщі, США чи якихось корпорацій – їм немає діла до України, та вони цього і не приховують, а щойно з’являється можливість – тікають у більш комфортні місця.

Саакашвілі мало чим відрізнявся від Квіташвілі чи Сакварелідзе – теж мінімум професіоналізму, багато піару і гучних заяв, і головне – нульовий ефект від роботи. «Стратегічна сімка», чи хто там приймав на роботу легіонерів, брала їх не для того, щоб ті справді працювали для країни, там, очевидно, були інші «розклади» – замилити очі народу, позагравати перед політичними і бізнесовими колами Заходу, імітувати якийсь рух.

Усі легіонери знають, що вони «окозамилювачі», знають, для чого їх запросили, але погоджуються на це. Чи достойні вони українського громадянства? Ні, звичайно!

Але є інший бік справи: наші можновладці Саакашвілі використали, а коли він став їм не потрібен – його викинули з країни, і це не чесно. Яким би Саакашвілі не був, може, й справді він заслуговує на притягнення до криміналу, але ж СБУ і наша розвідка добре знали про його кримінальний шлейф, коли давали добро на громадянство. Знав про все і Президент, коли призначав грузинського реформатора керівником ОДА. Вони дали йому повноваження, вони мають нести за нього відповідальність. А так наша верхівка знову сама себе висікла, знову дурника вмикають, ніби одного дня прокинулися – і всі разом дізналися щось таке страшне про Саакашвілі, чого раніше не знали!

Українська громадськість через Саакашвілі сполошилася не на жарт – навіть Майдан збирали. Аякже, у киян інших причин збиратися на Майдан немає, окрім як висловити співчуття багатому мігранту з Грузії. Платіжки прийшли захмарні, в Дніпрі купитися забороняють, так його загидили нові господарі життя, ціни скачуть-галопують, будинки розвалюються, мости падають – а кияни за Саакашвілі переживають.

Утім, наслідків для політичного життя в країні ця історія не матиме. Можливо, це був піар-хід Банкової – димова завіса, щоб українці забули про провал із переслідуванням корупціонерів у ВРУ.

Ще одна війна серед купи лайна: посварилися Юра та Остап, та так посварилися, що досі смердить. Юрій Романенко – один із найкращих українських аналітиків, розумний, начитаний, прекрасний організатор (я не перебільшую); Остап Дроздов – яскравий, цікавий журналіст, веде класні програми на каналі ЗІК, пише книжки, має свою думку, яка часом сильно відрізняється від панівних настроїв, але він не боїться її заявляти. Одним словом, і Остап, і Юрій – це нинішні лідери громадських настроїв, авторитети соцмереж. І от ці двоє посварилися в прямому ефірі – Остап вигнав Юру за те, що той не говорив в ефірі українською, як нібито обіцяв.

Ведучий проявив принциповість і вигнав гостя з ефіру. Конфлікт стався у момент, коли в медіапросторі було дуже мало подій, тому одразу привернув увагу. Якби мені сказали, що Юрій та Остап організували мовний конфлікт свідомо, щоби рейтинг одне одному підняти, що вони у змові – я б повірив. Але, судячи з усього, тут не змова, а дрібний побутовий конфлікт. Коли Романенка запрошували на ефір, його чітко не попередили, що говорити принципово лише державною мовою, це правда. Але Романенко відмовився говорити українською не тому, що його не попереджали, а через якісь психологічні комплекси.

Дуже вдало про причини такої поведінки висловився дипломат Богдан Яременко: «Юрій Романенко вважає, що україномовні тубільці заважають інтелектуально вищій касті російськомовних соплеменників будувати для них рай». Це в точку! Дроздов скористався нагодою, зробив зауваження і вигнав Юрія з ефіру, типу захищаючи українську мову.

Обоє молодці! ЗІКівці могли б чітко пояснити, що говоримо тільки українською, а Романенко, який знає про больові точки України, міг би просто перейти на українську і не кочевряжитися, чи не так? Але сталося інакше.

А ось події справді важливі і для України, і для столичної громади минули, як завжди, другим екраном, залишилися майже не поміченими. У столиці знов вибухнув будинок, загинула жінка; у Києві провалилася дорога – підмило водою на Окружній, три машини полетіли вниз шкереберть.

 

Попередній вибух будинку біля метро «Голосіївська» – якось про результати розслідувань немає чіткої інформації, кажуть, газ. Юрист Анна Маляр пише, що є підозра на теракт, що люди чули запах сірки, а запаху газу не було. Ходять якісь плітки в народі про інтереси забудовників, а київська влада мовчить, публічного офіційного висновку про причини вибухів у будинках немає, тема швидко зникла зі ЗМІ, таке враження, що її намагаються забути…

Загалом є всі ознаки, що в Києві триває процес трущобізації і занепаду столиці. Вулиці не ремонтують, будинки вибухають, мости падають, а небезпечні забудови на ненадійних ґрунтах тільки множаться. В цих новобудовах квартир не купують: лише у Києві більше 50 тисяч квартир не знайшли покупців, але шалене будівництво в тому ж Голосіївському районі, як і по всій столиці, не зупиняється.

Київ і вся Україна все ближче до інфраструктурного колапсу. А ще на нас чекає зима, можливо, без тепла і гарячої води, зважаючи на незрозумілі суперечки між «Київенерго» і «Нафтогазом» про те, хто кому і скільки винен. Зима може бути навіть без електрики, зважаючи на нові тарифи і на масову установку бойлерів. А чи хто в курсі – вугілля на наших ТЕС уже достатньо лежить, щоб зиму пережити?

Нашим людям варто не за Саакашвілі репетувати на Майдані, а біля ТЕС мітинги проводити, біля ДТЕК, «Київенерго», обленерго, які хочуть іще продати Ахметову та Ко, біля «Нафтогазу», біля власних мерій, щоб там не спали, щоб міські голови не тільки в телевізорах красувалися, а хоч якось намагалися відстояти інтереси громад перед олігархами-монополістами. Але поки що наші люди віддають перевагу мітингам за політично ображених і п’янкам на лавках.

P.S. Щоб зрозуміти, чому ми не в Європі, треба читати азійські новини. Ось є, скажімо, Пакистан. Запитати людей на вулиці, що вони знають про цю країну – либонь, скажуть, «мусульманські фундаменталісти», «нецивілізована країна», «куди їм до нас, європейців!». Так от: у Пакистані свого прем’єра за офшори з посади турнули. Саме за ті офшори, про які у панамському досьє, між іншим, ішлося! А ми вже про офшори забули, «повірили», що Порошенко й не знав, коли у нього власний офшор організувався, про офшори Данилюка – тиша, а про 20 труханівських офшорів теж не чули?

Тому не варто дивуватися, що Європа від нас носа верне, а Трамп про Україну щось приблизно таке запитує: «А навіщо нам це корупційне кодло?».

Підготував Ян Борецький для видання InfA

Читайте: Мертвий сезон у сонній країні: тижневий огляд

Про театрально-кримінальний абсурд у Регламентному комітеті Ради

Привіт від Нємцова, або Чому російським шпигунам у Києві комфортніше, ніж у Москві

БЕЗ КОМЕНТАРІВ