Олександр Кочетков, політолог

Почну з банальщини: ситуація в країні критична. Держава фактично втратила контрольні та регулюючі функції й перейшла в режим самопожирання. Свідченням тому є практично узаконена контрабанда, хижацьке вирубування лісу, варварський видобуток бурштину та інших корисних копалин і багато іншого. За рахунок цієї тіньової сфери живуть цілі регіони, в усякому разі, їхня правляча верхівка.

Зрозуміло, що ця нелегальна сфера, що володіє колосальними ресурсами, буде чинити опір будь-яким спробам її ліквідувати і навіть просто мінімізувати. За Петра Порошенка з цією сферою, яка висмоктує з країни життєві соки, влада не боролася, вона її використала і примножувала.

Нова влада на чолі з Володимиром Зеленським має намір з похмурою спадщиною боротися. І без диктатури в тому чи іншому вигляді тіньову державу не перемогти.

Під диктатурою я розумію готовність ухвалювати правильні, хоча й непопулярні рішення, можливість їх негайно реалізовувати в єдиній зв’язці президентської, законодавчої і виконавчої влади, а також жорстоку виконавську дисципліну, відсутність якої сьогодні губить навіть правильні починання влади, електронне декларування, наприклад.

Очевидно, що всі передумови до такої диктатури є в наявності. І президент Зеленський явно готовий цими передумовами скористатися – тут напрошується паралель з правлінням Леоніда Кучми.

Але щоби ми не скотилися в «кучмізм», процвітаючий в кінці другого терміну Даниловича, необхідні дієві запобіжники. Тобто, така диктатура повинна бути обмеженою в терміні і діяти в рамках певних суспільних процедур.

Зеленський заявив (і я поки вірю), що він прийшов лише на п’ять років, тож, з обмеженням по терміну все норм. Відповідно, необхідний публічно заявлений план перетворень країни, що включає в себе кращі існуючі напрацювання, з чіткими контрольованими цілями у цифрах і датах – в соціальній сфері, в економіці, у зовнішній політиці, в оборонній сфері, причому, з позначенням ресурсної бази – все по-дорослому. Це повинен бути один план – президента Зеленського, його монобільшості в Раді і його уряду, сформованого цією монобільщістю, не має значення – в офісі президента або в Кабміні з Радою його розроблять.

І необхідна прозора процедура реалізації цього плану, щоби суспільство могло бачити, де, в чиїй персональній зоні відповідальності реалізація просідає, щоби вимагати втручання президента. І щоби міністри не погрожували нам створити гіперлупи в асфальтовому бездоріжжі.

Подібна публічність є, мабуть, єдиною гарантією того, що диктатура буде ефективною. Тому що наше суспільство неодноразово демонструвало, як воно здатне ставити на місце знахабнілих правителів та їхнє нечистоплотне оточення. І владі доведеться з цим рахуватися.

Джерело: Alex Kochetkov