Олександр Кочетков, політолог

Багато хто про Київ, ось і я вирішив.

Насправді, столицю затоплювало і раніше. Були випадки, коли плавав весь Поділ, а вода водоспадами стікала в Дніпро. Як не крути, а це – стихія.

У мене ще один приклад.

У 2001 році до Києва з показовими виступами приїхала команда «Формули 1» «Макларен». Вимоги до дорожнього покриття у цих машин божевільні: образно кажучи, болід переїжджає через сірник і підстрибує. Фахівці «Макларена» все вивчили і дали добро на проведення свого шоу на Хрещатику – від Бессарабки до Майдану Незалежності. У 2008 році таке ж шоу на Хрещатику провела формульна команда «Рено».

Сьогодні на Хрещатику у мене навіть паркетник знаходить купини. Тобто, за цей час технології укладання дорожнього покриття покращилися, а якість доріг в столиці погіршилася.

І це не тому, що Віталій Кличко – якийсь зовсім вже тупий або ні до чого, крім як давати і отримувати в голову, нездатний. Йому просто нецікаво. Нецікаві йому всі ці ваші каналізації, комуналки і бурульки з даху. Тому він з видимим полегшенням передоручає всю цю «мутотень» своєму оточенню. А сам із задоволенням займається іншим. Я, наприклад, пересікався з Віталієм під час відкриття комунального пляжу в Гідропарку, поблизу фізкультурного містечка: навколо спортсмени і пляжні рятівниці в купальниках, очі у мера горять, з людьми спілкується вільно, орел і красень.

А в цей час його заступники з такими ж очима пиляють міський бюджет. Тому що не вірять в Україну, в її майбутнє, її успіх. Тому що мають намір хапнути і звалити. А з грошима, як їм здається, їх приймуть скрізь, і ось воно – щастя…

Не візьмуть. Навіть Абрамовича з його мільярдами і «Челсі» не прийняли. До того ж, їхні діти або онуки, які виросли в тамтешньому законослухняному суспільстві, стануть зневажати своїх дідів чи батьків за те, що вони – злодії. Ну, або молодше покоління піде по стопах старшого і теж стане злодіями. І їх таки посадять – надовго.

До речі, та ж сама історія з «нецікаво» напевно станеться, якщо на виборах ми оберемо президентом когось із шоубізу, який не пройшов хоч якоїсь попередньої адаптації у владі. Після творчої свободи людину в підлому адміністративному світі почне нудити і ковбасити. І вона цілком може передоручити країну тим, кому все це цікаво, на відміну від президента, який звик до концертних овацій і обожнювання публіки.

Джерело: Александр Кочетков