Олександр Кочетков, політолог

Не всім зрозуміло, чому опозиційні лідери, а також ті, хто категорично незадоволений правлінням Петра Порошенка, не поспішають приєднатися до протестного мітингу під Верховною Радою?

Відповідь очевидна: вони, свідомо чи підсвідомо, не вірять в перемогу таких протестів, тобто в реальну зміну влади.

Не вірять в загальну протестну активність українців, надто багато знають про організаторів мітингу та їхні зав’язки, не мають повноцінної схеми легітимації влади після відсторонення нинішньої і так далі. Причини не так важливі. Важливо, що протест поки має локальний характер і приносить владі скоріше емоційні неприємності, ніж всерйоз загрожує всевладдю олігархату.

Корисно точно уявляти собі те, що буде.

За період Януковича всі без винятку державні органи обросли «рішалами і делаварами» – людьми без моралі і совісті, заточеними на збагачення будь-яким шляхом. У період Порошенка ці люди практично не постраждали. Їхні схеми просто поміняли кінцевих бенефіціантів, виросли цифри і зашкалює цинічність. Тобто, мародери тільки зміцнилися. І вони будуть чинити опір новій владі в її спробах очищення: корумпувати нових керівників, саботувати їхні рішення, роздмухувати сепаратистські настрої – все, що завгодно.

Ми чуємо це в прямому ефірі, коли «колишні» обіцяють залишити Україну «зі своїми територіями». Вони не бояться, вони загрожують. І моя принципова претензія до ПОП в тому, що через його жадібність і інтриганство таке стало можливим в принципі.

Щоби запустити реальне очищення, нові керівники країни повинні володіти залізною волею і здоровим пофігізмом по відношенню до масштабу проблем. Тому що точковою люстрацією вже не обійтися – потрібно згрібати бульдозером. А з урахуванням скаженого опору «колишніх» нова влада повинна користуватися масовою підтримкою суспільства. Необхідні не намальовані, а реальні 60% підтримки. І тільки тоді дії такої влади, яка спирається на населення, отримають неофіційну згоду зовнішніх партнерів. Тому що діяти такий владі доведеться на межі фолу. А часом – і за гранню.

Тобто, треба не просто скинути нинішніх, треба вибудувати стабільну опору в роздробленому суспільстві – надскладна задача.

Тож, я захоплююся тими, хто не дивлячись і не озираючись, піднімається на протест проти несправедливості. Але я розумію і тих, хто ретельно зважує всі обставини, щоби не допустити фальстарту. Бо ще одного шансу в України, найімовірніше, не буде.

Джерело: Александр Кочетков

БЕЗ КОМЕНТАРІВ