Олександр Кочетков, політолог

Ви помітили, наскільки кардинально відрізняються результати опитувань в Інтерненті та в реальності?

В Інтернеті ПОП лідирує з дворазовою перевагою над усіма кандидатами, в реальності – у нього проблеми з потраплянням до другого туру.

Чому так?

Зрозуміло, що на ботоферми влада грошей не шкодує, і боти суперактивні, багато в чому визначаючи інформаційний фон. Але справа не тільки в цьому.

Відсутність прямого контакту зі співрозмовниками знімає у багатьох авторів з Інтернету моральні бар’єри. І апологети влади починають займатися цинічним фарисейством і відвертим лицемірством. Наприклад, захищають корупцію у владі як мастило іржавого державного механізму. Приписують політичним противникам міфічні зв’язки з недоімперією, ігноруючи, що влада у відкриту працює з представником Кремля в Україні.

Винаходять кілометровий список «персональних досягнень Президента», які, мовляв, роблять підсумки його роботи позитивними. Хоча подібний список досягнень можна скласти для того ж Віктора Ющенка, але це не допомогло йому переобратися.

Маніпулюють свідомістю в режимі «зате». Наприклад, так, долар за часів ПОП не став по десять, зате у нас буде томос. Так, бійці на фронті не отримують обіцяну тисячу гривень на день, зате ПОП жертвує на армію. Так, зростають ціни на комуналку, зате у нас безвіз. І так далі. І це таки працює.

А у цивілізованих країн куди простіше: якщо людина взяла на себе якісь передвиборчі зобов’язання, і суспільство визнало їх актуальними, підтримавши його, а він ці актуальні обіцянки не виконав, то ніякі інші досягнення (або те, що за них видається), вже не мають значення. Не виконав – йди і навіть не висовуйся. А не те, щоби знову балотуватися, по суті, з тими ж самими обіцянками, які не виконав за п’ять років!

А ось так звані «прості люди», які в демагогії не обізнані, судять про владу за своїми гаманцями, оцінюючи, чи стало жити краще чи ні. І такий підхід, при його очевидній примітивності, насправді, єдино вірний. Саме він забезпечує в Україні змінюваність влади, що і залишає нам надію, на відміну від недоімперії.

Ось тільки влада намагається поширити фарисейство і лицемірство і на реальність. Додавши ще й тривіальний підкуп. Тож, ключове питання виборів: чи вистачить у народу політичного імунітету, щоби встояти перед вірусом влади. У Грузії – не вистачило.

Джерело: Александр Кочетков