Олександр Кочетков, політолог

Мені тут натякають, що, напевно, у мене до Президента Порошенка є щось особисте, ну, на зразок того, що він не став зі мною свого часу працювати або подібне. І тому я до ПОПа упереджений.

На жаль, саме в особистому у нас з Петром Олексійовичем все рівно. Ні претензій, ні образ. Всі питання у мене до Президента Порошенка, який не відбувся.

Таким він став через два місяці після інавгурації, коли найближчий його соратник повідав мені, що товари, які «Рошен» закуповує по імпорту, раптом стали обкладатися митом за мінімальним тарифом. Ось цей крихітний, здавалося б, привілей для свого бізнесу і став відправною точкою, з якої з’явилися і торгівля на крові з агресором і окупантами, і поставки бронекатерів із «Ленінської Кузні» для війни у степах України, і виробництво на заводі «Богдан» бронетранспортерів, ламких , як маршрутки. І навіть «мінська змова» як реалізація комерсового підходу «добазарилися» замість того, щоб попри все відстоювати національні інтереси.

Саме після мінімальних тарифів для «Рошен» регіонівська сволота, що зачаїлася у післямайданівському жаху, полегшено видихнула: «Все по-старому!». І, обнявшись з новою-старою владою, вони продовжили дерибанити країну по старим і новим схемам, тільки у вишиванках і під патріотичне словоблуддя.

Ось саме тоді Майдан програв. І в цьому моя непрощенна претензія до Президента.

До речі, я зовсім не проти призначення на посади своїх друзів і хороших знайомих – а кому ж ще довіряти, як не надійним перевіреним кадрам? Але вони, товариші ці, як «Отче наш» повинні пам’ятати, що подібна довіра – це більше відповідальності, а не більше можливостей. Це обов’язок працювати на країну вдвічі більше і втричі краще, ніж інші. А не як відомий курячий мільярдер, товариш Президента, постійно підвищує ціну на свою продукцію та ще й яку одержує на свій бізнес дотацію з бюджету, тобто, з наших з вами кишень.

І виробляти бойову техніку для армії на своїх заводах – теж допустимо в наших нетривіальних умовах. Але така техніка повинна коштувати трохи вище собівартості і бути бездоганною, невбиваємою як ті «Вілліс», що клепали в Штатах в Другу Світову. А не така, що список рекламацій на неї довше кілометражу, що вона проходить до поломки.

І вже ніяк не можна депутатам своєї фракції дозволяти поставки в армію машинного масла, яке вбиває двигуни, або безпілотними, що не літають.

Ось за це друзі повинні сісти, як вчив самі знаєте хто. З конфіскацією всього, включаючи офшорні рахунки.

А так сісти ризикує сам Петро Порошенко. Якщо, звичайно, не сторгується щодо амністії в обмін на відмову висуватися на другий термін. Хоча я б таку угоду йому не пропонував. Але ось це якраз приватне, та й не мені вирішувати.

Джерело: Олександр Кочетков