Олександр Кочетков, політолог

Прочитав повідомлення про судове рішення щодо незаконної націоналізації «Привату» і метушню навколо нього начебто нічного засідання РНБОУ. Потім прочитав інтерв’ю Ігоря Коломойського, що цим рішенням Петро Порошенко вибачається перед ним, і офігів. На ранок перечитав – здивування не зникло.

І ви знаєте, при всій схильності ІВК до «розводок» і провокаційних заяв, я готовий повірити, що він багато в чому щирий. Зокрема, в тому, що до нього в Ізраїль прилітав Борис Ложкін, щоби слізно домовитися про непереслідування ПОПа після зміни влади (візит Ложкіна факт, легко перевіряється).

«ПриватБанк» Порошенко забирав у Коломойського, щоби позбавити його інструменту опору: зупинка такого великого банку автоматично призводить до колапсу фінансової системи країни. І якраз благородні цілі захисту національного фінансового ринку ПОП втюхав Заходу, коли здійснював цю аферу. Тому що банк був у важкому стані, але наша влада дозволила йому впасти абсолютно свідомо, зокрема і завдяки заявам керівництва НБУ про нестабільність банку, після чого всі понеслися знімати свої вклади. (Умисне доведення до банкрутства, до речі, це кримінальне діяння).

У те, що ПОП ще й мав намір віджати під шумок «1+1», вірю тим більше: з самого початку він будував інформаційну систему під нинішні вибори.

Великі бізнесмени знають, що Окружний адмінсуд Києва – це інструмент влади, а судді там за рівнем багатства можуть змагатися з Андрієм Коболєвим. Не можу уявити, що настільки резонансне рішення судді ухвалили без консультацій з АП.

Виходить, що ІВК і ПОП таки домовилися. Тут важливо: про непереслідування з боку особисто Ігоря Коломойського. Причому одного лише Порошенка, інших кривдників, наприклад, Валерії Гонтарєвої та Ірини Рожкової, «амністія» від ІВК не стосується, і не виключено, що він буде їх «наздоганяти».

Подібні договорняки не рідкість в українській реальності та в кар’єрі особисто Коломойського.

Зверніть увагу на точність обраного моменту: Володимир Зеленський вже практично переміг, що розуміють всі – від ПОП до суддів, але ще не вступив на посаду. Тобто, він тут дійсно ні до чого, що про ключового працівника його штабу і за сумісництвом адвоката ІВК Андрія Богдана я б стверджувати не ризикнув (що Богдан у справі – теж не стверджую).

Що на нас чекає?

Найгірше, якщо банк зависне між колишніми і новими-старими власниками. Тут треба чітко – чи туди, чи сюди.

Якщо банк повернеться колишнім власникам, він знову почне працювати ефективно і сучасно. І це радує. ІВК знову отримає свою атомну бомбу, якою може лякати будь-яку владу. І це не радує, але і не особливо лякає – просто весь банківський сектор треба серйозно реформувати. А ось про долю зниклих при націоналізації чотирьох мільярдів доларів, покритих з наших кишень, ми, швидше за все, так і не дізнаємося – усушка, знаєте, утруска і бій тари при перевезенні.

Якщо, звичайно, Володимир Зеленський не вирішить продемонструвати, що він дійсно самостійна фігура, і «афера століття» з націоналізацією «ПриватБанку» буде розслідувана об’єктивно і до повної ясності.

Джерело: Alex Kochetkov