Олександр Кочетков, політолог

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ

Чому фокусуюсь саме на Порошенкові? Адже не він один є демоном у владі.

Так вийшло, що я знайомий з усіма президентами України. Кожен виступав своєрідним камертоном для свого оточення-оркестру.

Леонід Кравчук зіграв історичну роль у здобутті Україною незалежності і заспокоївся. Улюблене заняття останніх місяців президентства – гра в шахи з ігровою приставкою.

Тоді не влаштовували схем, а безсистемно брали те, що погано лежить. Публічно дійсність лакували, але брехати в очі було не прийнято.

Кучма півжиття прожив на держзабезпеченні, з грошима не стикався. Коли став президентом-арбітром, його, звичайно, «вшановували». Але він не крохоборничав, не заявляв ціну. А потім з’явився Пінчук і став вирішувати фінансові питання «Сім’ї». Кучма обіцяв капіталізм, і він його побудував.

А ось Ющенко – так, його гроші цікавили завжди. Це був важливий додаток до посади. Частку в «РосУкрЕнерго» можна було прийняти навіть з рук ненависного Путіна. І з олігархами все вирішувалося через гроші. Але у всьому цьому був якийсь сільський романтизм: Ющенко не гребував часткою в якомусь закарпатському готелі, але йому були важливі Батурин, Мистецький Арсенал, Мамаєва Слобода. Ющенко вірив, що зміцнює незалежність України – так, як він це розумів у своїй хоружівковій голові.

У Януковича працював принцип «общака»: Президенту належала частка від кожної серйозної угоди в країні. Він взагалі хотів стати єдиним олігархом, і щоб йому належали кращі активи України. Розумієте, він примітивно, як куркуль, хотів розвивати Україну, щоби те, що він віджав, виростало в ціні. Адже він не мав наміру їхати до Ростова. І реально прагнув до обіцяної ним стабільності.

З Порошенком все не так. Від людини, що прийшла до влади через кров, передбачалося якесь… прозріння чи що. Тим більше, війна. Знову ж, він прийшов не бідним. Так, в його бізнес-системі була дірка по кредитах. Ну, так закрив би її за три роки, ніхто б і не помітив. Але він закрив за півроку і продовжив.

Порошенко навіть не намагався виконувати передвиборчі обіцянки, він одразу записав українців в лохів. Натомість з європейцями почав домовлятися, що якщо зробить все, що вони хочуть, то йому забезпечать безпеку і збереження активів. Тому і тяглося так довго зі «сліпим трастом».

Завжди навіть в корупції існувала моральна планка, тобто за якісь речі карали безумовно. Порошенко продемонстрував, що за цієї планки більше немає. Можна наживатися на постачанні армії, на оборонних замовленнях, на торгівлі з окупантами – жодних заборон. І це одразу підхопила привладна частина українського бізнесу.

За Порошенка з’ясувалося, що немає жодних принципів. Можна знищувати героїв, які захищали Україну, і ставити на хлібні посади запеклих сепаратистів.

Ось ця кричуща, небувала, демонстративна аморальність влади, породжена і підтримувана Порошенком, і є головна і непрощена до нього претензія.

P.S. Тема настільки важлива, що розпишу докладніше в статті.

Джерело: Александр Кочетков

БЕЗ КОМЕНТАРІВ