Олександр Кочетков, політолог

Кочетков, Валетов і багато інших регулярно волають про пріоритет свободи особистості над усім іншим. Але ще більше людей дивуються, а на кой нам ця свобода, яка не гріє і на хліб не намазується.

Ілюструю на цілком конкретному прикладі з близької мені сфери настільного тенісу, яким займаюся до непристойності давно.

У настільному тенісі домінують китайці. У них це спорт №1, грають сотні мільйонів людей. А чемпіонів починають вирощувати з двох років (не вигадую: садять дитину на тенісний стіл, кидають йому м’ячики і змушують ловити), виснажливі тренування три рази в день, діти сплять під столами, підростають і живуть в казармах, все по команді і ладом. Класична тоталітарна система, але результат забезпечує: ті, хто виживає, стають непереможними.

Вільний світ конкурувати з цією системою не може: кращий з європейців – німець київського походження Дмитро Овчаров – зараз у рейтингу лише четвертий, хоча і це вважається видатним результатом.

Так ось, недавно сім’я китайських тенісистів пристойного рівня емігрувала до Японії і почала тренувати там свого талановитого сина Харрімото Томоказу. Дуже інтенсивно і цілеспрямовано, але без казарми, без перетворення в «андроїда». І пацан заграв так, що став юнацьким чемпіоном світу, а в чотирнадцять років виграв свій перший дорослий серйозний турнір – це рекорд.

Тобто, поєднання фанатичної працьовитості з творчою свободою ефективніше працьовитості з-під палки!

Президент Порошенко з телесуфлера зачитав Раді і всім нам своє бачення України, в якому свободою, повагою прав громадянина і суспільства і не пахне. Замість стимулювання – примус і погрози. Тому що інакше він не вміє, не розуміє і не бажає. У вільній Україні з успішними самодостатніми громадянами такий Президент категорично не потрібен. Тому що це керівник позавчорашнього, «совкового» дня.

І скільки б він не приндився, що не допустить ніяких дострокових виборів, але лавину грізними промовами не зупинити.

Так що мої асоціації від послання Президента Верховній Раді – м’яч пішов у сітку.

Джерело: Олександр Кочетков

  • lbunchuk

    Спочатку-державні інтереси, потім особисті. Адже саме держава і забезпечує інтереси особистості. Ослабне перша-друга ослабне вдесятеро

    • Юрій Кри

      Так було в срср, “раньше думай о родінє, а потом о сєбє”, і що отримали? Тільки вільні люди можуть побудувати гарну державу в якій людині добре буде. Інтереси людей повинні бути на першому місці, тому що інтереси якоїсь примарної держави, це інтереси чиновників. Демократія та рівність перед законом, єдиний спосіб досягнення процвітання. Але наші так званні політики цього не розуміють.

      • lbunchuk

        не погоджуюсь, вільні люди можуть побудувати гарну державу тільки за умови самообмеження. Якщо “вільність” проявлятиметься у розпусті, егоїзмі і житті сьогоднішнім днем-ніяка гарна держава не збудується, а й розвалиться та, що була. Демократія є модною світовою тенденцією, як колись була абсолютна монархія, потім стало модно заводити парламенти-почалась ера конституційної монархії. Тепер ера демократії, але це не означає, що ця форма найправильніша і найдосконаліша.
        Демократія з’явилась і свого часу довела життєздатність в полісах (окремих містах) Стародавньої Греції. Але поліс-це кілька тисяч людей, з яких і право голосу мали далеко не всі. Кількамільйонна держава, де голос інтелектуально розвиненої законослухняної людини важить стільки ж, скільки голос асоціального елемента-зовсім інше. Грецька демократія трималась на зв’язці “громадянин-власник-воїн”. Тобто, для участі в керівництві полісом людина мала брати участь в суспільно-політичному житті (протилежне навіть висміювалось, а в нас більшість не ходить на вибори, не кажучи вже про громадську роботу), бути власником-мати певне майно, найчастіше-земельний наділ, з якого жила і за потреби брати участь у війнах, які вів поліс (а в нас від повістки тікають як чорт від ладана). Щойно ця зв’язка руйнувалась-поліс занепадав. Не береш участі в управлінні-до влади приходить узурпатор. Пропив, прогуляв власність-ти жебрак, а земля концентрується в руках кількох потужних сімей (первісних олігархічних кланів). Не захищаєш інтереси свого міста-держави зі зброєю-ну тут і так ясно. За сучасної демократії вищеперераховане вважається нормою, проявом “вільності” і свободи особистості.
        Демократія і рівність-далеко не єдиний спосіб досягення процвітання. Досить і того, щоб люди своїми головами розуміли, що шкідливо, а що корисно, для них особисто і для держави (як виразника найвищої форми організації для забезпечення інтересів суспільства, в тому числі і серед інших народів (держав)