Політичний аналітик Олександр Солонько

Зараз влада розпродає черговий шматок держсектора (тепер обленерго). І знову розгорілися палкі дискусії з цього приводу. Стандартні звинувачення в «лівацтві» відносно противників тотального розпродажу держпідприємств і т.д.  І тут згадалося. Перепрошую за самоцитування, що є дуже нескромно, але не можу стриматись. Ще в 2014 році, коли Яценюк намагався здійснити тотальний розпродаж (тоді мова йшла про 1200 державних підприємств) написав колонку, в якій, власне, і виклав усе те, про що фанати такого підходу чомусь мовчать:

 http://www.pravda.com.ua/columns/2014/12/26/7052049/

Наведу ось цей фрагмент:
«Спочатку держава розпродує національне майно – той же державний сектор у вигляді понад тисячі держпідприємств. Кошти надходять у держбюджет. Проблема в тому, що ніхто з нас із вами, простих смертних, не має можливості купити ці підприємства або частку в них. Таку можливість мають структури і особи, які володіють значним капіталом. Часто він здобутий зовсім нечесним шляхом. Нескладно передбачити, що найбільшими акціонерами в цьому випадку стануть представники груп «Приват», «РосУкрЕнерго» (РУЕ), СКМ та інші «хазяїни життя». Потім гроші, які надходять начебто у державу, з неї йдуть у кишені тих самих фінансово спроможних суб’єктів.

Це в тому випадку, якщо приватизація буде здійснюватися за цінами хоча б наближеними до ринкових, у чому є об’єктивні причини сумніватися. Далі вони через тендери, котрі виграватимуть структури Коломойського, Ахметова, Пінчука, «тендерних королів» Єрємєєва і Яценка, рефінансування банків, списання боргів підприємств та дотації, як, наприклад, дотувалися збиткові шахти Ахметова, потраплять у кишені тих же самих щасливих власників ще вчора державного майна.

Такий собі кругообіг. Яке місце українців у ньому? Ніяке.
…Таким чином, без докорінного реформування економіки, реального викорінення корупції та виведення фінансових потоків із тіні ми отримуємо такий собі кругообіг».

Джерело: Олександр Солонько

БЕЗ КОМЕНТАРІВ