Аналітик Олексій Арестович

Оскільки основною перепоною для нашого розвитку є стан нашої влади, із цим треба щось робити. А саме – змінювати цей стан.

Але влада сильніша за суспільство, саме тому, вона і влада. Влада належить правлячому класу: олігархам та крупним державним чиновникам. Вони правлять, експлуатуючи державу у власних інтересах, спираючись на джерела своєї сили.

Це означає, що треба працювати з цими джерелами.

Основні джерела влади [правлячого класу]:

– діюче законодавство;

– власність;

– монополія на насильство;

– керовані ЗМІ;

– зовнішньополітична ситуація;

– певний авторитет, як керуючих,

– небажання громади брати на себе реальну відповідальність.

Якщо ми хочемо змін, ми маємо спрямувати зусилля на розмиття цих джерел та перехоплення їхнього впливу.

Тобто на:

– зміну діючого законодавства: ухвалення законів про посилення громадського контролю, зміну виборчого законодавства на користь забезпечення ефективної роботи соціально-політичних ліфтів, ухвалення закону про опозицію, заборону політичної реклами, забезпечення реального розділення гілок влади, створення механізму їхнього взаємного контролю, переходу до електронного адмініструванння, здатного забезпечити вищий рівень прозорості та контролю за діями влади;

– розмиття олігархічних монополій шляхом залучення нових технологій, насамперед, в енергетичній сфері;

– законне отримання зброї, масове залучення громадян до силових структур держави: тероборони, резерву ЗСУ;

– розвиток соцмереж, соціальних медіа, як альтернативних джерел інформування;

– сприяння у перемозі у війні, зміцненні воєнно-політичної безпеки навколо України, шляхом укладення міжнародних та регіональних союзів, широкої мережі взаємозалежностей із участниками таких союзів, «народна», «культурна», «економічна» та «громадська» дипломатія;

– інституалізація громадських авторітетів та їх об’єднань;

– наші свідомі, сплановані дії на цьому шляху.

Просування цим шляхом дозволить послабити залежність суспільства від правлячого політичного класу, частково перехопити джерела його влади, скоротити функції держави і створити умови для зміни її якості та сутності.

Ривки та подвиги – це невміле керування процесом, яке, зрештою, закінчується відкатом назад.  Лише поступове накопичення відповідних змін у вказаних сферах, змінить ситуацію фундаментально, поза загрозою повернення до старих схем.

Наступним етапом має стати перехід до: 1) нової педагогіки та 2) зміни науково-освітньої системи зі створенням системи отримання безпосередньої економічної вигоди від просування шляхом науково-технічного прогресу: «наука має заробляти».

Це має стати запорукою лікування від старих системних хвороб та створення передумов науково-техничного, економічного та соціального стрибка.

Цей етап можна (потрібно) реалізовувати паралельно з етапом боротьби за зміну соціально-політичних відносин із правлячим класом та сутності держави.

Ось таким я бачу реальний, раціональний шлях до Нової України.

На цьому шляху нам активно сприяють три міцні фактори:

а) необхідність модернізації держави з міркувань наявності постійних критичних загроз нацбезпеці з боку, насамперед, кремлівського режиму;

б) тиск з боку країн-партнерів (колективного Заходу);

в) швидке розповсюдження нових виробничих сил:

– засобів виробництва: цифрових валют, програмного продукту, альтернативної енергетики, систем роботизації та штучного інтелекту, тощо;

– та людей нового соціального типу, які продукують та використовують такі засоби.

Щодо розмов про насильницьку зміну влади – це емоції.  Вони не спрацюють.  Розмови про внутрішне насильство нищать мізки примітивністю потрібного «аналізу», а перехід до такого насильства – знищить Україну за сирійсько-югославським сценарієм.

Працюємо фундаментально та обережно, поступово змінюючи умови нашого існування.  Певна повільність такого шляху – це плата за фундаментальність змін та запобігання розвитку подій за критичними сценаріями. Історія – за нас. Рухаємося.

Джерело: Алексей Арестович

БЕЗ КОМЕНТАРІВ