Олексій Арестович: Парад у центрі Києва – це політична акція

Аналітик Олексій Арестович

Парад у центрі столиці – це політична акція. Політика – боротьба за владу. Влада – це спроможність встановлювати власну норму. За владу та норму не лише б’ють – вбивають. Усюди і скрізь, особливо на «толерантному Заході». Особливо, толерантний Захід. Якщо ви так не вважаєте – проконсультуйтеся з Саддамом.

Відповідно, «…фашисти б’ють носіїв любові та прийняття», насправді, перекладається: носії однієї норми конфліктують з носіями іншої норми. Оце і є «нормальна людська практика». Людство тільки тим і займається, усю дорогу.

1.Промова до веселкових. Хлопці, дівчата, та ті, хто не визначився. Чим раніше ви зрозумієте, що ви, ваши організатори та спонсори – це зовсім не невинні ягнятки, а люди, що жорстко борються (доступними засобами) у політичній площині, за зміну державної політики та змісту поняття «норми» для даного конкретного суспільства, тим скоріше ви позбавитесь зайвого перерозходу енергії мозкового м’язу.

Ви сунулися в політику. В політиці не лише б’ють – вбивають. Спитайте Каддафі. Спроба змінити для суспільства зміст прийнятої норми – макросоціальна дія. Спротив був, є та буде відповідним.

  1. Промова до радикалів.

Коли держава виставляє для захисту певної дії силовиків чисельністю у посилену механізовану бригаду (6,5 тис осіб), вона виказує свою підтримку цієї дії. Це не дивно. Адже офіційно проголошеним політичним курсом України є інтеграція у західний цивілізаційний простір. А це означає не лише вступ до НАТО, але в те, що одні пиар-аси від імені держави будуть вас лупцювати при вашій спробі побити інших. Така собі звичайнісінька доля носіїв альтернативних державному проектів.

Відповідно, якщо ви хочете змін на користь ваших уявлень про норму, треба розпочинати нормальну політичну боротьбу і брати на себе усі наслідки таких дій.

3. Промова для свідків секти ФБ. Те, що ви бачите навколо параду, не має жодного відношення до змагання «цивілізованості та варварства» та «захисту прогресивних цінностей проти печерної пітьми». Це – звичайнисеньке змагання великих політичних проектів, що мають ознаки цивілізаційних.

Якщо ви лише раз обмовитися про цю саму «пітьму» – ви вже зробили власний вибір на самому головному рівні – рівні словника.

Рівно те саме ви спостерігаєте у Сирії або на Донбасі. Це – політична боротьба. Яка проводиться відповідними засобами: від офіційних до брудних.

Цивілізаційні проекти не бувають «прогресивними» або «відсталими», бо сам цій лексикон – зі словника вченого лише одного з таких проектів.

Коли ви кажете «підтримую» або «не підтримую», ви не просто «висловлюєте власну думку», ви робите відповідний проектний вибір. І маєте нести усі відповідні наслідки такого вибору. І ви їх нестимете.

Ні, ви не захищаєте «кохання». Кохання – це коли двоє (якщо цю норму ще не переглянуто), вдвох.

Ні, ви не захищаєте «свободу». Бо яка ж свобода у присутності 6,5 тисяч поліцейських?..

Ви берете участь у проектній політичній боротьбі.

І це добре. Якщо інші приводи вас не дуже спонукають до проектного визначення, то хоча б такі.

Джерело: Алексей Арестович

БЕЗ КОМЕНТАРІВ