Журналіст, політичний оглядач Павло Казарін

Я не знаю, чи є у Петра Порошенка радники по Криму. Але якщо вони є – їх пора міняти.

Перша особа не зобов’язана знати всі деталі. Зрештою, для цього є помічники – люди, які перед кожним публічним заходом готують матеріали і довідки. І якщо президент України раз по раз робить помилки, коментуючи кримську тему, то це навряд чи можна назвати їх успіхом.

Коли взимку 2014-го Петро Порошенко обіцяв розібратися з тими, хто обміняв український паспорт на російський – це ще можна було списати на метушню. Весь рік йшла гаряча фаза війни і можна було припустити, що першій особі не було кому пояснити, що роздача російських паспортів в Криму не супроводжувалася вилученням українських. І що у двох із гаком мільйонів кримчан на руках виявилося відразу два паспорти. І що міністерство юстиції України вже встигло до того моменту публічно заявити, що з розумінням ставиться до ситуації, в якій кримчани змушені брати російські документи і не вважає це злочином.

Можливо, Петру Олексійовичу ніхто не встиг пояснити, що з точки зору українського законодавства злочином може вважатися лише порушення військової присяги або присяги держслужбовця. Що всі інші жителі окупованих територій з точки зору Києва можуть сприйматися тільки як заручники анексії. Що ніяка інша риторика в публічному полі просто неможлива.

Неможлива тому, що з приводу Криму в публічному просторі є дві стратегії поведінки.

Першу стратегію осідлав Кремль. Вона зводиться до того, що кримчани – це архітектори анексії. Що все, що сталося в лютому-березні 2014-го – це справа їх власних рук. Що російські війська лише «захищали вільне волевиявлення» жителів півострова. Що факт отримання кримчанами російських документів треба трактувати як прийняття ними нової реальності.

Друга стратегія зводиться до того, що анексію півострова здійснювали російські солдати. Що без введення військ ніяких потрясінь на півострові б не сталося. Що ніякого референдуму не було, оскільки після введення чужих військ юридична цінність будь-яких окупаційних процедур дорівнює нулю. Що російський паспорт, виданий жителям півострова, Києвом сприймається як «аусвайс», який потрібен для побутового виживання. Що кримчани в масі своїй залишаються точно такими ж повноправними громадянами України, як мешканці Сум або Рівного.

Обиватель може собі дозволити бути злорадним і недалекоглядним, але цього права немає у відповідального політика. І якщо керівник країни в публічному просторі транслює тези з першої концепції, то він ллє воду на млин Кремля.

Коли Петро Порошенко заявляє, що кримчанам і жителям Донбасу потрібно видати закордонні паспорти старого зразка – це значить, що в його оточенні немає радників по Криму. Інакше б вони розповіли першій особі, що жителі півострова вже давно отримують біометричні «загран». І що «безвіз» поширюється в тому числі і на них.

Ці радники могли б розповісти президенту, що реальні кримські колабораціоністи не їздять на материк – тому що їм загрожує арешт і лава підсудних. І що логіка «все проукраїнські виїхали на материк» не працює: ні, не виїхали. Багато просто «пішли під радари».

А ще вони могли б розповісти президенту, що евакуюватися з Криму на материк сьогодні досить непросто. Тому що Київ наклав обмеження на перевезення речей. І проукраїнськи налаштований кримець просто не може вивезти свій особистий скарб на територію Херсонської області, поки цю постанова не скасовано.

Петро Олексійович, якщо у вас є радники по Криму – виженіть їх. Вони вас обманюють.

Джерело: Павло Казарін

БЕЗ КОМЕНТАРІВ