Політолог Петро Олещук

Отже, за що люблю передвиборчий період – потреба політичної агітації «застеляє» комусь очі й не дає дивитися на проблему не через призму підкримки конкретного кандидата. Але як би і кого ти не підтримував про те, аби дивитися на ситуацію тверезо теж забувати не треба.

Знову пішов якійсь вал незрозумілих публікацій про «непотрібність безвізу» і тому подібне. Очевидно, чому вони з’являються. Бо «безвіз» міцно вже у медійному просторі прив’язаний до діючого президента Порошенка (хоча він вже сам, власне, про нього особливо і не згадує останнім часом – є нові теми). Я вважаю, що так питання ставити не треба (як би хто до Порошенка не ставився). Ще 30 років тому ми жили у найбільшому концтаборі Європи із мінімальними шансами навіть оком глянути на те, що знаходиться за його межами. Можливість щось побачити перетворювалася на «розкіш», на дещо «статусне». Саме так на цю проблему і досі дивиться чимало українців. Хоча не всі – свідченням чому є зростаюча статистика виїзду громадян через аеропорти, а також за допомогою залізниць та автошляхів. Звісно, для когось фінансовий бар’єр залишається нездоланною перешкодою, однак важко не помітити, що пропозиція на ринку авіаквитків за останню пару років суттєво зросла, і знайти квитки за пару євро по акції – цілком реально. Ну, і завдяки сучасним сервісам бронювання знайти якесь відносно-пристойне і недороге помешкання «там» – теж можна. Перевіряв сам. Але і це все – не найважливіше.

Ми майже не говоримо про те, що «безвіз» зняв штучний кордон між Україною та Східною Європою, який виник після приєднання Чехії, Словаччини, Угорщини до Шегґену. Бар’єр між Україною та її сусідами/партнерами. І це теж важливо, адже якщо між тобою і Західом «залізна завіса», а на схід – «вільний простір», то на кого ти будеш орієнтуватися? Питання риторичне. А так, за моїми спостереженнями вже виростає покоління, яке майже нічого не знає про Пітер і Москву, але чітко орієнтується, що і де на Захід від України. І я ніколи не повірю, що це «не важливо». Звісно, «безвіз» не нагодує страждущих, не розв’яже більшість наших проблем і не принесе мир та щастя, однак його впровадження – справді значима подія, яка справді припала на президентство Порошенка. Хоча, думаю, всі, хто цікавився проблемою, знають, що процес цей почався давно, і навіть за часів Януковича урядові структури це питання порушували. Впевнений, що і будь-який наступний очільник держави теж буде «просувати» цю тему. І це нормально. Відкритість і комунікація – це нормально для 21 століття. Ненормально – це «контрсанкції», чавити їжу тракторами та впроваджувати «виїзні візи». І взагалі, ця логіка «на зло комусь відморожу вуха» – це теж від Росії. До політиків треба ставитися спокійно. Дикі емоції тут взагалі не потрібні.

Джерело: Петро Олещук