Політолог Петро Олещук

Чому я не особливо люблю мораторії? Мораторії на підвищення – це дуже сумнівний спосіб боротьби з цінами на газ. По-перше, його одразу можна оскаржити як «неринковий» і спертися у цьому скасуванні на позицію «західних партнерів». По-друге, пряме регулювання цін державою ніколи нічого доброго нікому не приносило. І я тут не про Венесуелу. Я про можливості для маніпуляцій і тиску. Як вам, наприклад, можливість заморозити взимку якесь місто? Чому? Бо мораторій. Отже, можна казати про нестачу фінансів і на цій підставі робити все. Ми всі ці мораторії пережили у 90-ті роки. Очевидно, що зараз мораторій ніхто не запровадить. А що робити? Немає кращих механізмів за ринкові. Недавно у нас всі дуже сміялися з одного західного чиновника, який казав, що тарифи у нас знизиться, коли запрацює ринок. Мовляв, от який дурний. А він просто казав не про наш ринок, а про ринок інших Країн. Який справді ринок.

Ну, і про нормальний ринок праці не забуваймо. Бо зараз середній українець знаходиться у стані кріпака, і всі ці «пільги» – лише додаткові пута, що роблять його залежним від «дядь», а він сам повинен заробляти, платити податки і контролювати цих «дядь», які лише так можуть справді стати «найманими робітниками».

А мораторії – інструмент з минулого. Особисто мені цікавіше побачити моделі справедливого тарифоутворення та моделі адекватної оплати праці та монетизації пільг.

Джерело: Петро Олещук