Політолог Петро Олещук

Отже, я давно очікував, що тема іноземців в управлінні буде використосуватися у політичній кампанії – занадто благодатна вона для критики. І от Рабінович каже, що іноземці у державній владі – це лише «прикриття» для тих, хто ухвалює рішення, і вони можуть поїхати у будь-який момент, виступивши формальним ініціатором якихось важливих рішень.
https://www.rbc.ua/…/rabinovich-inostrantsy-vlasti-grabyat-…

Що тут треба, як на мене, вказати. Сама система із залученням «варягів» була свого часу проголошена методом пришвидшеного реформування України. Хочете «реформи по-грузинськи»? Ну, то от – тримайте грузинів. Цілий десант, на чолі з самим Саакашвілі, котрий швидко реформує нам окрему область. Потім з часом грузини з «реформаторів» у офіційних джерелах перетворилися на «гастролерів». Аналогічна доля чекала й інших іноземних реформаторів, більшість з яких зникала з часом так само швидко, як і з’являлися або «зависали» у незрозумілому статусі. Зрозуміло, що ніхто тут нічого окрім «олігархічних ігор» не міг побачити. Загалом, ідея «іноземних фахівців» виявилася повністю дискредитована тими, хто її ж і впровадив у широкий обіг, а поняття «іноземний технократ» не може сприйматися майже ніким без відповідної іронії. Фактично, більшість іноземців з «тимчасовими паспортами» та без прив’язки до України (етнічної, мовної, культурної) виконували функцію «прокладки» між українським суспільством та владою. Тож тепер ця вкрай дискредитована ідея використовується для критики.

Джерело: Петро Олещук